Дві смужки на тесті я побачила дуже рано, мені було всього у 17. Але, повірте на слово, вагітність ця була дуже бажаною. У мене ні батьків, ні сім’ї не було. Тому хотілось мати своє дитятко, щоб показати йому краще життя.
Але ця новина мене не тільки ощасливила, але й дуже злякала… Річ у тім, що за кілька днів до того я дуже посварилась зі своїм хлопцем, батьком дитини. Він заявив, що не проти зі мною спати і зустрічатися, але заміж не покличе ніколи. Бо я, бачте, з інтернату. А в них занадто порядна сім’я, занадто хороші гени… І я в цю картину, на думку його родини, ну ніяк не вписуюсь.
Так я йому нічого й не сказала. Побачив уже сам, як живіт аж до носа стирчав. Побачив та й кинув.
З того моменту минуло вже кілька років, донечка трохи підросла, я знову стала на ноги… Хоча життя й било мене з усіх сторін, важко було. Але я знала, що мені є заради кого жити, тому рухалась вперед.
Та от тільки Максим, колишній мій, наче з розуму зійшов. Як був доці моїй рік, заявився під двері квартири й почав горлопанити на весь під’їзд.
– Що тебе із себе хочеш показати? Ти ж нікому не треба з таким причепом! Давай миритися та жити, як усі нормальні люди живуть. Чи ти думаєш, що за тобою черга стоятиме? – одно викрикував мій старий знайомий.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Тоді сусіди викликали поліцію і він дав нам спокій. Але, як виявилось, не надовго.
Щоб більше не було таких сюрпризів, я переїхала в інший район та змінила роботу. Спалила, так би мовити, усі мости.
І коли я попрощалась з усім, що тримало мене в минулому, доля подарувала мені шанс на щасливе майбутнє. Моїм сусідом на новому місці виявився Артем. Молодий, гарний, розумний… Моє серце він підкорив одразу, я йому теж дуже сподобалася.
Новий знайомий і з донечкою помагав, і по дому, і взагалі людиною був хорошою. Та дуже довго я боялась своє серце йому відкривати. Тільки аж через два роки погодилася спробувати з ним жити.
Усе в нас йшло повільно, неспішно, але щасливо. Аж поки до нас у двір не заявились непрохані гості. Ми якраз гралися з донечкою на майданчику, коли до нас прибігла мати мого колишнього, його сестра і батько.
– Ольго, май голову на плечах! Тобі та дитина, як не крути, не треба. Ти молода ще, свіжа. От і живи собі, як тільки хочеш. А внучку нам віддай, ми з неї нормальну людину виростимо. Бо ж ти їй нічого дати не зможеш! – кричали вони одне поперед одного на весь двір.
Я так розгубилася, що не знала, що його й казати… Розпереживалася, ледь не розплакалася. Хто знає, як би воно все тоді склалось, якби не Артем.
– Слухайте, шановні! – почав вести розмову мій співмешканець. – У вас взагалі всі вдома? Чого це взялися на мою дружину кричати та донечку нашу між собою ділити? Я уявлення не маю, хто ви такі і чого вам від нашої сім’ї треба. Але як роти не позакриваєте – буду дзвонити в поліцію.
Родичі колишнього швидко повтікали, а Артем того ж дня і дійсно покликав мене заміж. Тепер у нас справжня міцна родина. А ще ми чекаємо поповнення.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!