Мені було тоді ще 15 років, коли бабусі Магдалини не стало. Вона залишила мамі свою простору, чотирикімнатну квартиру. Колись бабуся отримала це житло від заводу “за робочі заслуги”.
Нас ця квартира дуже врятувала. Адже мама розлучалася з татом, був такий скандал, він виганяв її з квартири. Ну і мене за компанію, казав, що я більше йому не рідна донка. Тому бабусине житло мама продала, купила у новобудовах квартири, кожна по 2 кімнати.
В одній ми мешкали, другу здавали в оренду. І мама казала, що після повноліття я можу робити все, що хочу. Спершу я думала її продати та купити нове житло у Львові. Але, на жаль, я не пройшла на державне місце в університеті. Тому вирішила, що краще залишитися в рідному Франківську.
Квартиру надалі здавали в оренду. Ми зробили гарний ремонт, їздили з мамою закордон на відпочинок, дещо відкладали на чорний день. До речі, та квартира була записана на мене, так зробила мама. За роки оренди у нас назбиралася дуже і дуже пристойна сума.
А рік тому я познайомилася з Тарасом. Мене запросили на день народження, а він також був на святі. Такий галантний кавалер, пригощав шампанським, кликав танцювати, потім провів додому. Ми почали зустрічатися, разом гуляти, ходити на побачення. Але Тарас нічого не знав за мою квартиру.
– Слухай, ну менше знає – краще спить. Раптом, він захоче свої плани мати на чуже житло? Поки йому не зізнавайся, так буде краще.
Я дослухалася до поради мами. Ми рік прозустрічалися, а потім Тарас зробив мені пропозицію. Тоді ми вже задумалися про те, аби жити разом. Адже Тарас також мешкав з мамою у гуртожитку сімейного типу. І ще крім нього, у родині були дві сестри. Самі розумієте, яка там рукавичка творилася.
Тоді вже не було сенсу приховувати таємницю про квартиру. Я хотіла зробити коханому сюрприз – приготувала романтичну вечерю, купила свічки та запросила у квартиру. Однак, наше побачення перейшло у сварку:
– То ти рік мовчала про квартиру? Тобі не соромно?
– А воно б щось мінило?
– Так! Я б знав, що не живу з брехухою!
– Ну в мене є ще заощадження з оренди, якщо хочеш – можемо квартиру продати та..
– Єдине, що я зараз хочу – це піти геть. Брехуха!
Через декілька днів Тарас розірвав заручини, прийшов просити назад всі подарунки та каблучку. І його мама до мене телефонувала, так лаяла у слухавку, що я боюся ці слова навіть повторювати.
Спершу я дуже гірко плакала. Але, на щастя, мама мене заспокоїла:
– Бачиш, про що я тобі і казала. Тому треба було мовчати. Ось Тарас показав своє справжнє обличчя у всій красі. І його мамуся притрушена.
– Але я його любила дійсно.
– Доню, але бачиш, яким він корисливим та підлив виявився. А що б він потім зробив з квартирою? Повір, ти ще знайдеш свого принца на коні, це точно. Який щиро тебе покохає.
Тепер я розумію, що моя мама дала мені найкращу пораду за все життя. Адже коли чоловіки чують, що у тебе є квартира, то одразу думають про весілля, спільне майно. А я таке не люблю. Це вже мова не про кохання, а про корисливість людини та її гидкі помисли.
Поки я роблю ремонт на орендованій квартирі та радію, що маю дах над головою. Тепер не хочу її здавати, а просто жити і насолоджуватися. Рідні стіни дуже гріють мою душу.
На Вашу думку, це нормальна порада мами чи ні?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!