Правду люди кажуть, що як людина була за молодості поганою, то на старості ще гіршою стане. Мама моя ніколи не вміла розпоряджатися грошима. Ото заробила, витратила та й забула. Аби не баба, яка їй квартиру лишила в спадок, то вона на вулиці й ночувала б. Але та квартира не тільки добро нам принесла. А ще й стосунки між нами спаскудила.
Я дуже довго жила з матірʼю, а потім познайомилися з Євгеном. Ми почали зустрічатися, через пару місяців уже й зʼїхалися. Квартиру ми орендували, а це зараз недешеве задоволення. Коли почалась війна, то нас звідти ще й виселили. І якось так співпало, що материні квартиранти, які тоді в її квартирі жили, теж зʼїхали. Мама звикла на широку ногу жити, не хотіла, щоб житло простоювало безкоштовно. Заселила туди нас. За чималі гроші, до речі.
Діватися не було куди. Але нам не дуже в неї подобалося. Прийшлося і ремонт зробити косметичний, і меблі нові купити, і у ванні порядки навести. Грошей ми вбухали у все це добряче. Женю якраз підвищили в цей час, ситуація трохи стабілізувалася. Почали ми відкладати гроші, життя наче налагодилось.
І тут матері приходить в голову виставляти свою квартиру на продаж… Нас вона вже просто поставила перед фактом. Ми, ясна річ, від такої новини були не в захваті. Взяли кредит, грошей у батьків Жені позичили, аби мати не комусь, а нам квартиру продала. Вона знала, що грошей в нас нема. А ціну все одно таку поставила, що страшне!
Таки ж купили ми ту квартиру. А мати чи орендувала собі щось, чи до чоловіка якогось переїхала – не знаю. Але знаю, що гроші вона свої швидко протринькала. Та й прибігла в нас допомоги просити.
– Мамо, ти взагалі совісті не маєш? Стільки грошей з нас здерла, що все життя могла безбідно жити. Ми боргах, у кредитах через тебе. А ти ще й позичати прийшла? – спитала я її з порогу.
– Господи, яке невдячне! Я твоя мати, значить ти мені винна ті гроші! Як не даси – всі знатимуть, яка ти! – кричала матір на весь під’їзд.
Тепер ходить розказує сусідам, яка я безсовісна, бо в такій ситуації важкій її кинула. А я тільки дивлюся на те, сміюся… А чого ж вона очікувала, га?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!