– Господи, життя вже прожила, а прибирати нормально так і не навчилася! Тобі показати, що таке порядок?! – кричав на мене чоловік. А я тільки молилася, щоб він знову пішов на роботу

Ми з чоловіком 30 років прожили душа в душу. І тепер я розумію: якщо я побуду з ним наодинці ще хоч кілька місяців, то просто зійду з розуму.

Почати треба з того, що мій чоловік — людина військова. Як тільки ми познайомились, посада в нього була не дуже висока, він тільки починав. Але для мене то було не важливо: я побачила його і закохалася так, що погодилася за Бориса й заміж вийти. Пропозицію він зробив мені прямо в день нашого знайомства, на весіллі спільних друзів.

Багато хто казав, що з того шлюбу не вийде нічого. А ми всім носа втерли! Двох чудових діточок виростили, завжди при грошах були, горя ніколи не знали. Поки чоловік будував свою військову карʼєру, я працювала у школі вчителькою. Але то більш було хобі, ніж робота. Чоловік жартував завжди, що я туди грошей несу більше, ніж звідти. І то було правда. Життя буяло! І то було чудесно. Але хороші дні швидко минули, ми, як і всі на світі люди, дуже постаріли.

Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Борис пішов на пенсію, я теж звільнилася, бо вже не могла дати дітям ради. Старість нашу з Борисом я уявляла спокійною і щасливою: онуки, подорожі, відпочинок спільний. От тільки забула, мабуть, я, що військових у відставці не буває. Що не можуть вони вже без служби жити.

Перші кілька днів без роботи в нас пройшли нормально, а через тиждень почалося таке… Боря мій включив командира і почав мене вчити, як готувати, прибирати, в будинку лад наводити. І все це таким тоном, наче я якийсь його солдат! Я ж думала, що він трохи перебіситься та й заспокоїться. Я ж розуміла, що професійні звички за день не вивітрюються. Але з кожним днем ситуація стає все гіршою.

Пошепки

Я тепер нічого зробити не можу без чоловікового схвалення. А як ще не так щось роблю, то й вислуховую за це довго й нудно. Словом, живемо ми, наче ті кішка із собою. І дня не було, аби ми за щось не вчепилися. От і думаю тепер про розлучення…

Наче й не хочеться рвати такі довгі стосунки, а наче вже й не витримую такого життя.

Що б ви робили на моєму місці?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

VikaB
Adblock
detector