Гості відвернулися, коли Василина казала тост молодятам. Але потім всіх шокував такий подарунок для молодят!

Не дарма люди кажуть “Знайся кінь з конем, а віл з волом”. Кожній людині судилося шукати другу половинку під стать. 

Василина Григоріївна самотужки виховувала та підіймала на ноги доньку Марину. Батьків давно не стало, а чоловік зник, як тільки-но дізнався про вагітність. Та вона сама крутилася, наче муха в окропі, аби заробити якусь зайву копійку в родину. І все-все витрачала на доньку. 

Маринка закінчила школу із золотою медаллю та поступила на державне місце. То був дуже престижний університет, там навчалася “золота” молодь міста. І пройти на стипендію було ой як не легко, але Маринка зуміла. 

Василина помічала, що часто донька приносить якісь букети квітів, солодкі подарунки. Після пар десь затримувалася до пізна. Приходила і так посміхалася на всі 32. Звісно, мама знала причину такого щастя – хлопець Олексій. 

Однак, дещо жінку все-таки насторожувало. Вона знала, що батьки Олексія дуже заможні люди. Мама, Надія Михайлівна, має власний бізнес, а батько, Данило Васильович, працює директором заводу. Куди їй, звичайній медсестрі, до таких панів? 

Тільки Олексієві було байдуже на статус коханої. Після 4 курсу він зробив дівчині пропозицію і молодята почали готуватися до весілля.

– Ну не переймайтеся, ми все візьмемо на себе. Ну нам для рідного сина нічого не шкода, – єхидно хихотіла свекруха. 

Василина боялася, що її доньку не приймуть в родину. Тільки от до Марини добре ставилися, але її маму ніхто не полюбив. Певно, зрозуміли, що від такої “родички” подарунків та подачок не дочекаються. 

Свати обрали найдорожчий ресторан у місті, стіл від наїдків аж прогинався, приїхав відомий музичний гурт. Фотограф, відеограф, ведучий. Звісно, на свято приїхали елітні гості. Круті машини, дорогі сукні. Видно, що то якісь депутати та директори. Тільки зі сторони нареченої було 10 гостей, і те, найближчі родичі. 

Василина підійшла до фуршету, аби скуштувати щось цікавеньке. Там були суші, тарталетки, фрукти та дорогий алкоголь

– Це прошуто, спеціальне м’ясо з Італії привезли. Ви тільки ковбаси їсте, так? – дивувалася тітка Олексія.

– Чому? Їм і дуже часто.

– Ну по вас і не скажеш. Видно, що ви поціновувач дешевої кухні.

Пошепки

– Якої це?

– Ну холодці, борщі, відбивні. А тут суші, креветки. Ви знаєте, як їх їсти?

Василині стало дуже образливо за такі насмішки. Видно, свекруха всім родичам встигла пожалітися, яка бідна мама у її невістки. Однак, знайшла сили та гордість далі святкувати весілля. Тим паче, що батьки мали от-от вручити молодятам свої подарунки.

Першою до столу підбігла пані Надія. 

– Ой, ну я так хвилююся, тільки б нічого не забути. Ми такі щасливі, що у нашій родині з’явилася донечка. Ми вас дуже-дуже любимо. Ой, зараз заплачу. І що треба зробити молодятам після весілля? Відправитися у медовий місяць. Ми оплатили вам п’ятизірковий готель у Буковелі, там є спа, ресторан. Просто райське місце! 

Всі гості почали аплодувати та свистіти на знак захоплення. Але коли мікрофон у руки взяла Василина, то знову запалала тиша. Деякі гості показово відвернулися та далі продовжували пити. Нікого не цікавив подарунок Василини. Ну бо що вона може дати?

– Я бажаю молодятам Божого Благословення та гарної долі. Кохайте один одного, підтримуйте. І найголовніше – це рідні стіни, де ви завжди будете у безпеці. 

Хтось з гостей почав хихотіти. Яким боком тут квартира до тої жебрачки Василини? Але жінка дістала з сумочки невеликий пакунок з бантиком та вручила молодятам:

– Ось, це не просто подарунок. Це наше родинне гніздечко, яке переходить з покоління в покоління. Тому підтримуйте цю традицію. 

Василина зробила найкращий подарунок молодятам – невеликий будиночок за містом, у дачному кооперативі. Колись той будинок дідусь Юхим своїми руками збудував. Там народилася мама Василини, сама Василина, минули найкращі роки її життя. 

До весілля жінка встигла зробити у будиночку невеликий ремонт. Купила нові меблі, провела інтернет, кабельне телебачення. Покосила траву, посадила нові квіти до клумби. 

Звісно, ніхто не очікував побачити такий подарунок. І після весілля ні свекруха, ні інші родичі не сміли слова поганого сказати про Василину. Адже вона віддала дітям найдорожче, що мала – рідну домівку. Та ніякий Буковель з тою хатинкою взагалі не зрівняється! 

Хороші родичі – це багаті родичі? Як Ви вважаєте? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!