Хтось може не поділяти мою думку щодо грошей. Але я вважаю, що ні в якому разі не можна позичати, особливо родичам чи знайомим.
У нас 3 діток, я в декретній відпустці вже роками. Родину утримує чоловік, Роман працює на будові. Платять там нормально, але він працює більше, ніж 8 годин. Може о 6 ранку вже їхати на будову, а додому повертатися 9-10 вечора.
Я б могла також вийти на роботу, але, на жаль, поки нема місць в садку, щоб віддали молодшу донечку Зорянку. Однак, я сама вмію робили гель-лак на нігтях, вчилася колись на курсах. Маю різні лаки, ту машинку. І поки донечка спить, то я беру двох-трьох людей додому. То переважно сусідки або старі знайомі, чисто за 200 гривень займаюся.
Ну і скоро грудень, день Миколая. Цього року воно буде швидше, 6 числа. І я вже відклала пару тисяч, аби купити подаруночки. Старший син просив нову футбольну форму, бо ходить на спортивну секцію та машинку на пульті керування. Донечка Вікторія любить малювати, тому треба купити фарби, мольберт, олівці, розмальовки. Ну і солодощі, як без цього.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Через нашу досить складну фінансову ситуацію в родині, ми з чоловіком не так часто купуємо діткам якісь іграшки чи солодощі. Тому на Миколая вони отримують все найкраще, буде причина їх потішити. Тим паче, що діти дуже гарно навчаються у школі.
Я трохи економила останні тижні. Не купила нові чобітки (хоча ношу їх вже багато років), помалювалася найдешевшою фарбою, яку знайшла на акції в магазині. Порвані капронки змащувала прозорим лаком на пальчиках, аби стрілки вище не пішла.
Всі гроші скидала на карточку, до якої мали доступ тільки ми з чоловіком. Деякі іграшки замовила онлайн на Нову Пошту, щось вибрала у магазині. Вчора пішла на відділення, аби забрати посилку для синочка. Знала, що іграшки можна до часу заховати на балконі, куди вони не заходять.
Вже дістаю картку, аби оплатити за посилку.
– Вибачте, відміна.
– Тобто?
– Недостатньо коштів.
– Це якась помилка.
Тричі ми пробували зняти гроші, але не виходило. Вже чула, як хтось з черги бурмотів та косо дивився на мене. Вибігла до найближчого банкомату, аби глянути на рахунок. І на карту було тільки 55 гривень!
Я почала плакати, швидко зателефонувала до чоловіка. Раптом, то були шахраї, які викрали всі гроші? А там було мінімум 5 тисяч!
– Ти брав чи віддавав комусь карточку? Зникли гроші! Господи, я не знаю, що робити, треба в поліцію бігти.
– Ні, не переживай. То я зняв гроші.
– Як? Чому? А мені сказати?
– Це було терміново, Руслан попросив. Сказав, що за пару днів поверне.
І я зрозуміла, що ніколи в житті не побачу ті нещасні 5 тисяч. Руслан – молодший брат мого чоловіка. Йому 23, а у голові досі пусто. Перебивається якимись тимчасовими підробітками, постійної роботи не має.
Він досить часто телефонував до старшого брата “в борг” (повертати не збирався). Але це були незначні суми, 200 чи 350 гривень. А тут одразу 5 штук попросив.
– Він машину хоче у друга купити. І на перший внесок взяв ті гроші.
– Дуже добре. У твого братика машина, але діти залишаються без подарунків на Миколая. Як ти їм будеш в очі дивитися.
– Нормально. Попрошу в начальника аванс. Він і так обіцяв премію виписати.
– Ти розумієш, що свято от-от, через декілька днів. Ти про дітей подумав?
– Не переживай. Скажемо, що Миколай запізнився, на солодке ще стане.
Я забрала у чоловіка ту карточку та поміняла пароль. Ще й зателефонувала до Руслана і поставила ультиматум – або до грудня гроші у мене, або ж йду в суд. Він такий боягуз, вдало вийшло залякати.
Роман не говорить зі мною вже декілька днів. Дорікає, що я жадібна людина і не хочу його братові допомогти. Але, знаєте, з таким родичем і ворогів не треба.
Я це зробила не заради себе, а заради дітей. Бо вони повинні отримати ці довгоочікувані подарунки на Миколая. Хіба син та донечки винні, що їх дядько такий безвідповідальний марнотрат?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!