Гроші зіпсували мою сестру Свєтку. Вона такою скупою стала, що словами не передати. Зазналася, велика пані!

Ми з чоловіком живемо у селі. Хата не наша, а свекрів. Місця не дуже вистачає, адже у нас троє діток і ще в серпні я маю четвертого народити. Мій Василь працює майстром, робить ремонти в сусідніх селах та ще виготовляє меблі на замовлення. 

Тільки от як почалася війна, то з грішми стало скрутно. Якщо раніше чоловік отримував 30 тисяч, то зараз дай Боже, аби 15 заплатили. Свекри літні люди, не можуть працювати. Тому на мені і виховання дітей, і господарка, і город. Чесно, от не раз думала про те, аби купити квартиру та переїхати до міста. Тільки не знати, чи там ми знайдемо роботу. 

Минулої неділі ми з чоловіком та дітками поїхали до моїх батьків у село. То не так далеко, буквально 40 хвилин маршруткою. Тоді якраз у мого діда був ювілей, 80 років. Гостей зібралося небагато, тільки ми, мої батьки, тітка Галина та її донька Світлана, моя двоюрідна сестра. 

Світлана ще після закінчення університету поїхала у Польщу на роботу. І я вам скажу, сестричка там досить добре облаштувалася. Працює не на грядках чи на заводі, а в одній фірмі. Зустріла там чоловіка, поляка, який був при грошах. Він моїй тітці подарував цього року новесеньку машину з салону. Ну і на моря їх возить. 

За столом Свєта показувала фото з відпочинку, свою квартиру та машину. І я все крутилася біля неї, слухала. Час від часу гладила живіт, аби вона на мене звернула увагу.

– Ой, у нас має бути дівчинка. Знаєш, хоча назвати її на твою честь. Будеш хрещеною матір’ю? 

Звісно, сестричка привезла багато смаколиків з Польщі. Якісь сири та ковбаси, намазки, вина, маслини, тунець консервований, ікра, ананаси, солодощі, лосось. Стіл аж прогинався від тих наїдків. 

Під кінець гостини ми вже почали збиратися додому. Тоді Світлана підійшла до моїх дітей і дала кожному по шоколадці, коробку печива та 100 злотих. Для мене такі “подарунки” були наче плювком в обличчя. 

Пошепки

Я не очікувала від неї такої скупості. Свєтка знала, що я вагітна, що у нас проблеми з грошима. Могла б запропонувати свою допомогу, дати гроші нам на коляску чи одяг. А тут 100 злотих! Що на них нормального можна купити, то якісь копійки! 

Приїхала я додому з паскудним настроєм. Навіть ті гроші в дітей не хотіла забирати, хай собі витрачають на різні дрібнички. 

От просто скупість, інакше не скажу. Має дорогий телефон, нову машину, їздить на моря, стільки продуктів привезла. А мені дала 100 злотих. Як взагалі у таких людей є совість?

Правильно кажуть, що гроші людей псують. Взагалі не хочу тепер свою Свєтку бачити. Жалію, що запропонувала їй стати хрещеною! 

Ви підтримуєте думку нашої читачки? Чому? 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!