У моєму житті сталась дуже неоднозначна ситуація.
Чоловіка я свого люблю понад усе на світі – разом ми ще зі шкільної парти. Звісно, одразу після випускного ми одружились та й почали вже про спільне майбутнє думати.
З дітьми, правда, не спішили. Спочатку не хотілось молодість у памперси заривати, а потім виявилось, що в мене купа болячок, які лікувати треба… Словом, вперше про дитину серйозно я задумалась аж у 28.
І тільки хотіла про все це Руслану сказати, як дійшли до мене погані чутки. Мовляв, водить Руслан до нас додому то одну дівку, то другу, ту третю…
Але що ж тим сусідкам для щастя треба? Тільки патякати та людей чесних оббріхувати! Не вірила я у всі ці казочки, аж поки одну з тих дівуль у своєму ліжку на власні очі не побачила.
У той день світ просто рухнув! Але довго виясняти стосунки нам не довелось: наступного дня померла моя бабуся. Вона для мене завжди була найближчою людиною. Не дивно, що я все це не витерпіла і потрапила в лікарню з нервовим зривом.
– Ну і чого ото себе накручувати? – примовляла мама щоразу, як приходила мене провідати. – Зрадив він тобі, ну і що? Чоловіки ж самі по своїй суті такі, їм однієї жінки завжди мало. То що тепер, у лікарню через це злягати? Зате баба квартиру тобі двокімнатну залишила!
– Ти не розумієш, мамо! Я ж його так любила… А він!
– Ой, не ти перша, не ти остання. Я от тобі що скажу. Приходив до мене твій Руслан і таке діло пропонував. У нього ж трохи грошей водиться, то він каже, що треба було б цю стару бабину квартиру продати, докласти грошей та купити щось новіше. Там і вам краще буде, і з дитинкою простіше в новому домі жити.
– З якою дитинкою, мамо?! Йому ті діти триста років не здались!
– Еге, то ти зараз так кажеш. Ольго, будемо чесними. Глянь на себе – нікого більше ти собі вже не знайдеш. Ще в 20 років ти була нівроку, але щось постаріла ти раніше, ніж то в нормальних людей заведено. А Руслан все ж непогана партія. Кинеш ти його зараз, а віку сама будеш доживати? Я внуків хочу!
Ходила так до мене мама майже щодня. Розказувала, що Руслан – єдиний мій шанс щасливою стати. І я аж задумалась…
Може, мама і правда не помиляється? Руслан у мене був один за все життя, більше я й не подобалась нікому. Сама я точно залишатись не хочу! Може, нехай гуляє, з ким захоче? Мама ж каже, що це нормально… Але як же це все пережити?!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Чи всі чоловіки зраджують?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!