Довелося спостерігати за цікавою ситуацією на відділення Нової Пошти. У Харкові. Стою в черзі. Переді мною забирає замовлення жіночка, які вже поза 60.
– А нармальна, па чєлавєчєскі, сказать нєльзя? Маладой чєлавєк, я Вас катєгарічєскі нє панімаю!
– Дякуємо, що скористалися послугами Нової пошти.
– Гозпааааді! Ну уже проста дасталі етой вашей укрАїнскою мовою. Всьо ж так харашо било. Жилі і говорілі кому как нравітса. А тєпєрь? Ну всє ж панімалі друг друга!
– Гарно вам дня!
– Ви что ето, хотітє чтоб я ушла? Рот мне закриваєтє? А что ето? А как же свобода слова? Я на вас напішу жалобу!
– В спортлато пишіть, – сказав хтось з черги.
Люди почали сміятись. Вона розізлилась ще більше.
– Це ваше право. Пишіть свій відгук. Нам важлива кожна думка. До побачення!
Жінка нервово виходить з приміщення, при цьому бубнить щось собі під носа.
– У вас залізні нерви, хлопче, — кажу до оператора, посміхаючись.
– Інакше тут не вижити, — жартує, — Ви відправляти чи отримувати?
Так, це Харків, крихітко! Тут люди теж популяризують українську. Відчуваю, це місто мене ще здивує!
Обожнюю читати такі історії, тому мусила поділитись і своєю! Люди, не соромтесь, розповідайте, читайте, вчіться на помилках інших і не повторюйте самі!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!