– Хіба ж можна так жорстоко? – Всі в шоці були, що я так із зятем поводжуся. Та зрозумівши, ще довго реготали

Я живу в селі на Хмельниччині. Ніколи не хотілося мені до міста. Так тут добре: є господарство, город, худоба, все корисне, домашнє. Та молоді тут не цікаво. Всі до міста хочуть виїхати. От і донечка моя Ліля змалку мріяла покинути рідне обійстя.

 – Не хочу я все життя на городах. Нащо воно, якщо зараз сходи в магазин – і все матимеш. Ще й здоров’я збережеш!

 – Не факт, що збережеш. В магазинах все штучне, з хімією, а тут домашнє, справжнє.

Та доня ще довго цього не цінувала. Одразу після школи поїхала до столиці й навіть на свята повертатися не хотіла. А потім й кохання своє зустріла – Дмитра. Хлопець хороший, з гарної сім’ї. Та він виріс в місті й сільського життя не знав. Коли вперше приїхав – не міг стримати емоцій:

 – Так це ж рай! Як можна село на місто проміняти. Тут природа, чисте повітря!

Він так жваво працював на городі, хоча раніше й лопату ніколи в руках не тримав. Молоді дедалі частіше до нас приїжджали.

І от зараз вони вже одружені, двоє діток зростають. Та лишень тепер наша Ліля оцінила всі принади села.

 – Правду ти казала, мамо! Ніколи магазинні продукти не будуть такими смачними, як домашні. Молоко, наче вода, яйця без смаку. А овочі… взагалі.

 – От бачиш, може з часом і жити тут схочете!

Пошепки

 – Та Дмитро вже б переїхав, якби не робота.

Так вони й мріють з роками в селі жити, коли діти виростуть. А поки я за всілякої нагоди їм передаю домашні продукти. Картопля морква, капуста, сир і яйця… А ще багато всілякого різного. З пустими руками зять ніколи не їде. 

Так і останнього разу я зібрала їм три великі торби харчів. А останньої миті ще й про яйця згадала. Почала їх пакувати, а скотчу не знайшла, щоб лотки зав’язати. Побігла в сільський магазин і з порогу кричу:

 – Валя, дай скотч терміново! Зять до міста їде, треба йому яйця перев’язати!

 – Ну і жорстоко ти з ним! Донька не проти!

 Наступного миті всі почали так реготати, що аж за животи трималися. Тепер це наш сільський анекдот. Дмитро теж його оцінив. На роботі в столиці розповідає.

Я радію, що діти полюбили село. Мрію, що житимуть поруч. Навіть ділянку їм під будівництво виділила. 

А ви як гадаєте, де жити краще : в місті чи в селі?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector