Ми з сестрою Дариною завжди були різні. Я вчилась, а вона з хлопцями гуляла. Змалку я просила батьків, не купувати мені дорогих подарунків, а гроші дарувати. Так я і назбирала на свій перший комп’ютер, коли його ще ні в кого не було. Але сукні модні й косметику, як у сестри, не мала.
Згодом я поїхала на навчання і робила усе, аби отримувати гарну стипендію. Економила, а вже на другому курсі знайшла роботу. Тоді я і вирішила – більше не хочу жити з батьками. Почала кожну копійку відкладати на власне житло.
– Жити треба сьогодні й зараз, – казала мені сестра, яка щодня бігала на дискотеки. – А так, коли розважатися будеш? На пенсії?
Усі сміялися з мене. Адже я чотири роки ходила в одних кросівках, ніколи не відвідувала манікюр і економила на їжі. Тим часом я впевнено йшла до своєї мети. Оскільки університет я закінчила з червоним дипломом – знайшла гарну роботу, доходи мої зросли.
А Дарина вийшла заміж. Відразу народила дитину і це, не маючи ні копійки за душею. Коли племіннику був рік, сестра знову завагітніла. А зовсім скоро прибігла до мене:
– Я знаю, гроші в тебе завжди є. Позич, бо нам вже зовсім важко!
Звичайно, я позичила. 10 тисяч гривень. А потім ще 15 тисяч на пологи. Та мені ці гроші ніхто не віддав. Від цього стало дуже прикро, адже мені вони з неба не падають, все життя економлю, аби назбирати. Сваритися я не хотіла, але для себе вирішила, без застави не дам нікому ні копійки.
І ось перед війною я мала вже майже всю суму на омріяну квартиру. Вже й обрала новобудову, де купуватиму. Та почалось вторгнення, я вирішила зачекати. А Дарина прибігла вся на емоціях:
– Я хочу виїхати з дітьми до Ірландії. Позич мені грошей. Мушу їх рятувати.
– А як віддаватимеш?
– Там зароблю. Та й чоловік має отримати спадок від діда, однокімнатну квартиру, тож не переймайся.
– То та квартира і буде моєю страховкою.
– Гаразд!
Коли зять отримав спадок – ми оформили позику документально. Я дала сестрі 10 тисяч євро, сума чимала. А вона обіцяла за рік повернути. Усі разом вони виїхали в Ірландію. Навіть її чоловікові вдалося перетнути кордон, не знаю як.
І ось рік минув, а мені ніхто ні копійки не віддав. Я телефонувала сестрі, а вона не відповідала на дзвінки. Писала в соцмережах, бачила, що вона он-лайн, та ніхто не відповідав. Тоді звернулася до нашої мами.
– Що з Дариною? Я не можу квартиру купити, бо вона борг не віддає.
– Ти розумієш, їм там дуже важко. Зачекай ще трохи.
– Місяць, не більше.
Та ніхто не з’явився. Тоді я звернулася до юриста і вирішила виставити на продаж однокімнатну квартиру зятя. Скоро про це всі дізналися. Раптом зателефонувала сестра:
– Що ти собі думаєш? Це наша квартира. Де ми жити будемо?
– То віддайте борг!
– У нас нема цих грошей. Ми заплатили 7 тисяч євро, аби вивезти чоловіка. Розумієш?
– Хіба це мої проблеми? Все законно. Скоро я оформлю право власності й знайду покупця. До того у вас є час.
Та нічого не змінилося, гроші ніхто не віддавав. Мені вдалося оформити всі документи на житло. Вже й покупець знайшовся. Мама про все це знала і вирішила втрутитися:
– Невже ти сестру з дітьми на вулиці залишиш? Совісті в тебе немає?
– А ти про мене подумала? Дарина обманула мене! Чи як це називається?
– Продаси квартиру – ти мені не дочка.
Квартиру я все ж продала і родичі зі мною більше не спілкуються. Та мені прикро не через це, а тому, що ніхто про мене не подумав. Не знаю, чи варто налагоджувати стосунки.
Ви теж думаєте, що я жорстока?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!