Декілька місяців тому не стало нашої мами. Вона дуже довго боролася з онкологією, постійно ходила на курси хімієтерапії, пила гормональні ліки. Однак, її стан тільки погіршувався. За лічені тижні втратила майже 10 кілограмів, все волосся та навіть вії повипадали.
Але мама не втрачала позитиву. Щоразу, як ми з братом приїздили до лікарні, то вона посміхалася, розказувала якісь анекдоти, наспівувалася собі пісеньки під носа. Хоча я бачила, як їй важко навіть з ліжка підвестися.
Я не так багато заробляю, мій старший брат Павло так само. Однак, ми всі заощадження витрачали на лікування мами. Навіть оплатили їй у приватній клініці операцію та палату, щоб її ніхто з інших пацієнтів не турбував.
Однак, 2 місяці тому матуся пішла на Небеса до Всевишнього. На похорон приїхали всі родичі, навіть тітка з Іспанії.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Тато спершу дуже важко переносив втрату мами. Сильно пив, перестав на роботу ходити. Вдома було багато розкиданих пляшок з-під алкоголю, сморід цигарок та протермінованих продуктів.
Ми з братом по черзі приїздити до тата. Я привозила йому готові страви, прибирала вдома весь безлад, оплачувала половину комуналки. День я, день Ірина з Павлом.
Але потім тата наче підмінили. От став таким щасливим, постійно посміхався, навіть почав грати на гітарі та складати якісь пісні романтичні. Я одразу відчула, що тут щось не чисто і щось (або хтось) повпливав на різку зміну настрою нашого тата. Брат думав, що я себе просто так накручую:
-Та порадій нарешті за нього. Ну дивися, він жити почав.
– Ага, щось мені підказує, що ця історія погано закінчиться.
– Так, мама померла, але тато не повинен сам у могилу лізти.
І, як виявилося, я не дарма переживала. Тато тоді зустрів свою одногрупницю Марію. Вона розлучена, має трьох дорослих дітей, які живуть закордоном. Якимись вітрами її занесло до міста.
Ну і вони почали зустрічатися. А через 3 тижні вона взагалі зібрала всі свої речі та переїхала на квартиру до тата. Я випадково зустріла її вдома, коли привозила татові продукти. Відчиняє пані з цигаркою, одягнена у мамин халат та капчики. Тато тільки ніяково нас познайомив.
– Ну раз твоя донька приїхала, то нехай забере всі речі колишньої жінки. Я все там у коробку зібрала.
– Тобто? А ти нічого не переплутала, шановна? Ти хто тут така?
– Я нова жінка твого батька, ваша мачуха. І не зібралася жити у квартирі, де все нагадує про вашу маму. Це так гидко жити з покійниками.
Я так хотіла взяти її за те кубло на голові та добре вмастити по нахабній пиці. Однак, зі мною були діти і я не хотіла подавати їм поганий приклад. Ну як це розуміти – аби мама била якусь незнайому тітку при дідусеві. Тому просто забрала коробку та поїхала додому.
Звісно, одразу розповіла Палові про нову татову пасію. Йому Марія також не сподобалася:
– Та не просто так вона на нашого тата запала. Певно, квартиру хоче отримати. А він дурник наївний, повірив у її казочки про кохання.
– І що ми будемо робити з татом.
– А нічого. Він вже доросла людина, хай мастить голову з тою Марією. Його любовні справи мене ніяк вже не обходять.
Ми перестали взагалі спілкуватися з татом. Звісно, деякі родичі були шоковані його поведінкою та новиною про пропащу “любовніцу”. Звісно, тато балував її дорогими подарунками, возив у Буковель на відпочинок. Марія тягла з нього гроші, наче той комар.
Ну і тата скоро його фінанси заспівали романси. Подзвонив до мене та попросив грошей… на одну довідку. Бо Марія переживає, що тата можуть мобілізувати. Знайшла якусь знайому жіночку, яка за тисячу доларів може виписати йому болячку.
– Ну тобі шкода? То ж не гроші для тебе, ти багато заробляєш!
– Тату, тобі не соромно? У країні війна, а ти хочеш від армії сховатися. Мій чоловік у ЗСУ служить, пішов без роздумів.
– Марія за мене переживає дуже. А з цієї справкою мене нікуди не візьмуть.
– Ні. Ти вже геть розум втратив, бачу, Марія добряче тобі мізки промила.
– Хочеш, аби твій батько там на передку загинув? Щоб мене у 50 люди хоронили?!
– Аби тобі шахед у вікно залетів, ти справжній боягуз!
Брат так само відмовив батькові в такій “послузі”. От я не розумію, як взагалі Марії така ідея в голову збрела – дати хабаря, аби тільки від армії відкосити.
Я не впізнаю свого тата, чесно. То чужа мені люди, в якої розуму нема. Як добре, що мама цього не застала при житті. Інакше б її серце такого не витримало.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!