Розкажу вам на власному прикладі. Моя мама вчителька української мови. Тож виховували мене в доволі суворій атмосфері. Я мала вчитися, бути слухняною, охайною, найкращою серед однолітків. А головне – я не мала осоромити маму.
Через прагнення бути ідеальною і подобатись усім я мала чимало проблем. Погана оцінка була для мене трагедією. А несхвальний відгук – кінцем світу.
Та з роками я збагнула, що жити з такими установками вкрай складно. Я багато страждала, намагаючись догодити усім довкола. Навіть до психолога довелось піти. І він сказав мені одну дуже мудру річ:
– Бути хорошою людиною – дуже погано!
Ви спитаєте, як таке взагалі можливо? Зараз поясню!
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше статей з психології за посиланням – https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6
Коли ви намагаєтесь бути хорошими для інших, постійно допомагати їм – поступово забуваєте про власні потреби. А якщо бодай раз відмовите – інші почнуть ображатися, звинувачувати. Усі ж звикли до ідеальної подруги. Врешті ви відчуватимете, що винні усім довкола, лишень не собі.
Постійне прагнення бути в усьому ідеальною – руйнує. Воно знищує зсередини. Коли ти невдаха інші захоплюються щонайменшими твоїми досягненнями. Проте, коли ти успішний – гарного вже просто не помічають.
Дозволяйте собі помилки. Це дає змогу розслабитися, відпочити. Бешкетуйте, байдикуйте, Навчіться відмовляти іншим, казати “Ні!” і не перейматись тим, що вони подумають.
Не варто боятись конфліктів, уникати їх. Часом корисно висловити власну думку, заперечення. Навіть якщо це призведе до того, що ви будете не такою ідеальною – не страшно.
Запам’ятайте раз і назавжди – ви проста людина, не робот! Тож часом дозволяйте собі бути поганою. Згодні?
Більше цікавих та корисних статей з психології шукайте тут – https://t.me/+ip4OLY7feqc1OTQy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!