Ніколи не мріяла жити в ОАЕ. Інша справа – поїхати на відпочинок. Пляжі там чудові, а готелі – надзвичайні. Саме тому в лютому 2022 року я з сестрою та донькою поїхала туди. З чоловіком вже давно розлучена, та ми досить добре спілкуємось.
І ось 24 лютого, а я в Абу-Дабі. Мама телефонує і каже:
– Доню, війна, залишайтеся там. Росіяни вже поруч.
Це була наша остання розмова. Потім село під Києвом, де жили батьки, окупували. Словами не передати, що ми тоді пережили. Моя квартира в Ірпені, тож ми з сестрою вирішили залишитися. Щастя, що українцям, які прибули в ОАЕ до 3 березня 2022 року дали дозвіл рік жити в цій країні.
Спочатку нас відправили в невеличкий дешевий готель. Далі одна українка, яка стала волонтеркою допомогла мені отримати дозвіл на роботу. Добре, що я професійний перукар. В Ірпені мала власний салон. А наших спеціалістів там дуже цінують. Тож відносно швидко я знайшла роботу.
Платили зовсім мало – 700 доларів на місяць. Повірте для ОАЕ – це ніщо. Адже знайти пристойне житло менше ніж за 1000 доларів майже не можливо. А ще треба купити продукти харчування, одяг. Їжа тут надзвичайно дорога, та можна їхати в “індуський квартал” і купувати там трохи дешевше. І ніяких пільг для українців не передбачено.
Місцеві не приховують того, що біженці їх дратують.
– Чому ви не їдете до Європи, там добре допомагають! Вас сюди ніхто не кличе! – скільки разів я це чула.
Саме тому, коли мене питають, чи варто переїжджати до ОАЕ – без роздумів кажу – “Нізащо!”
Чоловіки в цій країні ще можуть влаштуватися. Жінкам значно важче. У нелегалок прав взагалі немає. Чимало жінок мають партнерську візу. Це коли вони приїхали з чоловіками, які мають офіційну роботу.
Мені пощастило, що я отримала дозвіл на роботу. Це дало можливість відправити донечку в садок і спокійно працювати.
Та, скажу вам чесно, більшість молодих жінок, які залишились в ОАЕ заробляють інакше. Є чимало пропозицій для привабливих дівчат віком від 18 до 30 років. Це робота в ескорт-агенстві. Платять 400 доларів на годину. Тож не дивно, що охочих заробити такі великі гроші чимало.
Важко українцям звикнути до життя в ОАЕ. Тут ніхто нікуди не поспішає. А якщо запізнився на зустріч хоча б на хвилину – можна не приходити. У вихідні дні все зачинене.
Складається враження, що місцеві зовсім безтурботні. І коли українці бігають, намагаючись розв’язувати необхідні питання, їм відповідали лише одне – Don’t stress! (Не стресуй!).
Місцеві привітні лише, якщо ти турист і приносиш гроші. Добре й коли ти працюєш, гарно заробляєш і підтримуєш їхню економіку. Якщо офіційного дозволу на роботу немає – не вдасться оформити медстраховку і договір оренди.
В ОАЕ багато мігрантів з азійських країн, які охоче працюють за копійки. Европейці, які добре знають англійську, можуть влаштуватися на роботу в готелі, магазини, туристичні компанії, салони краси чи ресторани.
Усі страховки в цій країні платні. Багатьом їх доводиться купувати самостійно. Та якщо є гарна робота, страховку надає компанія. Інакше навіть звичайний огляд лікаря вилетить в солідну копійку. Наприклад, коли в моєї доньки боліло горло – мені довелось заплатити тутешньому медику 200 доларів за консультацію. А він лишень виписав льодяники.
Жити в ОАЕ з українським менталітетом зовсім не просто. В цій країні діє і цивільне право, і норми шаріату, які часом для нас здаються абсурдними. За лайливе слово або жест можна заплатити серйозний штраф. Також заборонено курити в присутності дітей, а також викидати недопалки чи навіть попіл на вулиці.
Коли ми намагалися провести в Дубаї мітинг в підтримку України – дізналися, без ліцензії цього також не можна робити. Як і збирати гроші на ЗСУ.
Ще одне абсурдне порушення – сушіння білизни на балконі. Штрафи досить солідні – від 500 до 1000 доларів.
Звикнути до життя в ОАЕ надзвичайно важко. Рятує лишень підтримка співвітчизників. В соціальних мережах є чимало груп українців з ОАЕ, там можна знайти друзів та чимало порад. Наприклад, саме так я дізналася, що в цій країні є українська школа, різноманітні гуртки та секції, український ансамбль, а також лікарі та юристи.
Основна перевага ОАЕ для мене – тут немає війни. Та коли закінчиться мій робочий контракт – я неодмінно повернусь додому. І раджу усім добре подумати, перш ніж їхати біженцем в цю країну.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!