Кілька років тому в мене з’явилась власна сім’я. Забезпечував усіх я, бо Влада, моя дружина, одразу після весілля засіла в декреті.
Мене це зовсім не турбувало, бо я ж таки чоловік, голова сім’ї! Грошей ее шкодував ні на дружину, ні на дитину, навіть на відпочинок усіх нас двічі на рік возив.
Змінилось усе, коли Влада народила вдруге. Тепер вже мені не подобалось, що я все на своєму горбі тягну, а дружина моя сидить вдома і нічого не робить!
Як про це їй сказати – не знав, тому і вигадав дуже зручну систему. Є якась заслуга – є гроші. Наприклад: аби купити собі якусь нову косметику, Влада повинна була випрати, розвісити і попрасувати весь мій одяг. Ну а що? Вона забувала виконувати свої сімейні обов’язки, а ходити в брудному на роботу я не міг.
Ох і подобалась мені ця ідея!
– Дай грошей, треба штани нові купити, бо вже і в люди немає в чому вийти, – сказала якось мені Влада за вечерею.
– Помиєш машину мені – тоді дам! – відповів я та й пішов спати.
Прокинувся зранку – машина брудна. Значить, не так вже ті штани й треба, можна зекономити.
Так у нас і повелось: якщо добре дружина працювала цілий місяць – отримує гроші на якісь свої витребеньки. Ну, а як ні – то ні. І фінанси ціліші, і жінка під ковпаком. Куди ж вона без грошей від мене дінеться?
Працювала моя система, наче годинник. А потім Влада додому не прийшла на ніч!
Я всі лікарні обдзвонив, усі морги. Навіть колишніх подруг знайшов – ніхто її не бачив.
Вернулась вона вже аж під обід наступного дня. Та ще й вся така при параді! Сукня нова, зачіска, макіяж наче в моделі – як нова копійка, їй Богу! Думав уже бігти всі свої карточки перевіряти.
– Ти де була?! Я по всьому місту тебе шукав, а ти як під землю провалилась!
– На роботі я була. Бачиш, що на зарплату купила?
– Яка робота, яка зарплата? Та ще й вночі! Ти ж у декреті сидиш!
– Ти ж кажеш, що я не заробила в тебе на новий манікюр. То я і знайшла місце, де заробити простіше.
– Це ти мені так у зраді зізнаєшся?! Та як ти смієш! У нас же двоє дітей маленьких!
– Про яку зраду ти торочиш? Я тобі кажу, що на роботу ходила.
І дає мені листок, де всі її «послуги» прописані! Помити посуд – 100 гривень, зібрати мої носки – 150, вечерю приготувати – 500. Там усе було, навіть той самий подружній обов’язок!
Свою помилку зрозумів, стараюсь виправитись. Дружина ходить задоволена, наче слон. І от як цими жінками керувати можна?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Що думаєте про такі методи?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!