Хочу переїхати від свекрухи в орендоване житло і народити дитину, але родичі проти такої ідеї. Чоловік також проти: не збирається платити по 10 тисяч гривень за чужу квартиру

Хочу поділитися з вами своєю проблемою. Чоловіка дуже люблю, ми одружилися ще у 2019 році. На той час житла ми не мали, тому домовилися на перший період пожити з його батьками. За три роки мали б вже назбирати на перший внесок для власної квартири і переїхати. Дитину хотіла народжувати вже практично перед переїздом у власне житло. Потім ми б просто щомісяця сплачували кредит, але жили окремо. От в серпні вже буде 2 роки, як ми одружилися і 3 місяці як я божеволію. Якою ж я була наївною, коли думала, що ми наскладаємо кошти. В нашій країні навіть на перший внесок не можливо зібрати суму! 

Ну загалом потрібної суми в нас так і немає. Якщо коротко, гроші йшли на моє навчання, ми з чоловіком відкрили бізнес з виробництва футболок з принтами, їздили відпочивати і приблизно пів року оплачували кредит його батьків. Заощаджень – нуль, а це означає, що ще мінімум три роки прийдеться жити з його батьками, але на таке я не погоджувалася.

Зараз я хочу переїхати жити в орендовану квартиру з чоловіком і народити дитину, але родичі проти такої ідеї. Чоловік також говорить, що він не збирається платити по 10 тисяч гривень за чужу квартиру, якщо цю суму можна відкласти для іпотеки. Ми з ним заробляємо достатньо, але якщо ми будемо жити окремо, то на збір грошей піде як мінімум 5 років. Я розумію, що він має рацію, тому згодна перетерпіти, збирати, головне щоб ми вже з’їхали і стали, нарешті, повноцінною сім’єю. Я відчуваю себе ще однією дитиною його батьків. Після одруження мріяла стати господинею, берегинею домашнього вогнища, а не дитиною.

До слова, я вже була самостійною, коли вступила до університету. Проживала на орендованій квартирі, до батьків приїжджала лише на вихідні, а тут таке враження, що я знову повернулася в дитинство. Це дуже важко проживати зі старшим поколінням, навіть якщо вони нічого поганого тобі ні не роблять. Все одно потрібно постійно відчитуватися, ділити обовязки, пояснювати кожен свій крок. Ми з чоловіком наче пара підлітків! Я дуже хочу жити окремо, і саме через це в мене прокидається ненависть до родичів чоловіка. Мене почав дратувати кожен їх крок, помічаю кожну дрібницю, приймаю кожне слово близько до серця (звичайно, не показую це). Чоловік каже ще 2 роки потрібно перетерпіти, і ми переїдемо, на деякий час я заспокоююся, але так триває лише до наступного непорозуміння. Буквально щотижня я повертаюся до теми переїзду. 

Пошепки

Чоловік від мене втомився, та я сама від себе втомилася, мене просто постійно кидає з одного стану (потрібно потерпіти всього лише 2 роки), в інше (байдуже на все, ми удвох все переживемо, головне, ми побачимо, що таке справжня сім’я, навіть якщо це буде орендоване житло).

Інколи дійсно здається, що краще я все життя буду платити комусь за квадратні метри, але бути господинею у своїй квартирі. Зараз думаю просто зібрати речі, піти, й чекати чоловіка в орендованій квартирі, так би мовити, поставити йому умови, але я ще не набралася сміливості на такий серйозний крок. А чоловік каже, що ні за що не передумає, хоч розлучайся.

Через це у мене почалися часті головні болі, я стала дуже нервовою і агресивною. Відчуваю себе інфантильною дівчинкою, яка ніяк не може змиритися і почекати зовсім небагато. Відчуваю, що зараз просто псую всім життя, особливо своїй мамі, яка вислуховує кожного тижня мої скарги. До того мені вже 26 років, я хочу народжувати дитину, але в батьків чоловіка навіть немає місця на ліжечко.  Хочу переїхати, заспокоїтися і почати жити самостійно. 

Будь ласка, не кажіть потерпіти, у мене не виходить. Або порадьте, звідки взяти більше терпіння. Я божеволію, бо мене буквально кидає з одного стану в інший, я дуже боюся все зіпсувати. Була ідея повністю поринути в роботу, приходити додому лише щоб переночувати, але зараз мене нічого не цікавить. Може хто-небудь знає, що мені робити далі? Буду вам дуже вдячна за поради.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

U2
Adblock
detector