Хочу подякувати чоловіку, який колись пішов з сім’ї

Я завагітніла у 18 років, тому рано вийшла заміж. Мені довелося відмовитися від розваг та зустрічей з друзями. Моє життя крутилося навколо чоловіка та дитини. Буквально через рік я знову носила під серцем малюка. Звісно, оточуючі думали, що я з’їхала з глузду. 

Проте я не зважала на слова інших людей, але відчувала себе справді щасливою дружиною й матір’ю. Мій чоловік здавався мені надійним та турботливим. Він повністю забезпечував нашу сім’ю. За домашніми турботами я абсолютно не мала часу сумувати чи думати про якісь дурниці. Однак згодом все змінилося. Почалося все з того, що чоловік почав затримуватися на роботі, а потім їздити у довгострокові відрядження.

Якось до мене в гості завітала непрохана гостя. Це була незнайома мені жінка, яка заявила, що має стосунки з Дмитром. Виявляється, він давно зраджує мені. Чоловік лише підтвердив слова коханки і навіть не пробував знайти собі виправдання. Наша розмова закінчилася тим, що він зібрав речі і пішов геть.

Я навіть не думала пробувати зупинити його чи благати залишитися. А навіщо? Дмитро навіть забрав з собою усі цінні речі та посуд. Після такого низького вчинку я усвідомила, що втрачати мені нічого. Прийшов час змінювати своє життя. Виховання дітей повністю впало на мої плечі. Я віддала малюків в садочок, а сама влаштувалася на роботу. Звісно, чоловік мав би виплачувати аліменти після розлучення, але я не отримала від нього жодної допомоги. 

Дмитро переїхав в інше місто і не виходив на зв’язок. Мені доводилося зводити кінці з кінцями, адже грошей постійно не вистачало. Батьки померли багато років тому, а іншим родичам було байдуже на мої труднощі. Свекруха також не переймалася долею своїх онуків.

Через деякий час я вирішила вступити до університету на факультет лінгвістики, щоб отримати диплом про вищу освіту. Звісно, я обрала заочне відділення, аби мати змогу поєднувати навчання з роботою. Після випуску я змогла отримати гідну посаду в туристичній компанії. 

Моя кар’єра розвивалася стрімко. Через рік я стала заступником директора. Влітку мені прийшло запрошення на зустріч однокласників. Я вирішила піти, щоб подивитися в очі тим, хто раніше сміявся з мене. Більшість однокласниць запустили себе й перетворилися на домогосподарок, тому я відчувала їхню заздрість.

Після розлучення пройшло всього два роки, а я не лише почала мати кращий вигляд, але й стала більш впевненою в собі, сильною та цілеспрямованою. Про Дмитра я довго нічого не чула, а одного дня він прийшов на поріг мого дому, щоб з’ясувати, чи з’явився у мене новий партнер. Діти його абсолютно не цікавили. Я скористалася цим моментом, щоб сказати йому “дякую”. Зрада чоловіка стала для мене каталізатором змін. Я знайшла себе і самореалізувалася. Без жартів, я вдячна Дмитрові за те, що він пішов з сім’ї. 

А як ви думаєте, чи може розлучення принести щастя? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna

Копіювання з сайту заборонене. Авторські статті захищені DMCA.

Adblock
detector