Субота, 7 ранку, ми з чоловіком спимо. Хотіли набратися сил після важкого робочого тижня. Однак, свекруха перервала наш сон терміновим дзвінком:
– Лідка, ти коли заїдеш? У мене вже продуктів не залишилося!
– Тобто?
– Ну холодильник порожній, що тобі не ясно. Я далі як маю жити? Божим Духом чи що?
Ще минулого року свекруха вирішила продати свою квартиру та вкласти гроші дачу. Привела будиночок до ладу, провела там опалення, світло, інтернет та ще й купила генератор (який дуже став при нагоді!). Колись той будинок нагадував сарай, чоловік з майстрами все розбудував.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Мій Петро – єдина дитина, чоловік пані Василини давно помер. Ну крім сина, вона нікого не мала. Ми старалися приїздити до неї щосуботи, привозили онуків у гості. Влітку діти взагалі жили в бабусі тижнями. Там дуже добре, є лісочок та озеро. Мої хлопці вже дорослі, їздили з сусідськими друзями на риболовлю.
Ми тоді свекрусі раз на тиждень стабільно привозили великий пакет продуктів. Закуповували в Метро декілька пачок макаронів, олії, круп, соусів, солодощів. Окремо їхала на базар, аби набрати свіжого філе, фаршу, сардельок та сосисок. Ну і мої сини мали свої кишенькові гроші на якісь захцянки, у бабусі ні копійки не просили. І до того ж, ми оплатили всі 3 місяці комуналки для свекрухи.
Однак, на носі все новорічні свята, а свекруха досі думає, що ми повинні їй привозити продукти. Раз привезли, другий, третій. Але їй все одно мало.
Я ще й дивувалася – звідки у старенької людини такий апетит і вона за декілька днів може все з’їсти? Хоча по фігурі пані Василини того не скажеш, вона така худорлява пані.
У суботу привезли продукти, а в середу-четвер вже порожній холодильник.
Тої суботи ми купили їй знову багато продуктів, чек вийшов аж на 2 тисячі гривень. Ще в аптеці взяла різні креми проти ревматизму та сиропи від простуди, аби мала на всякий випадок.
Ввечері свекруха приготувала борщ, відбивні з картоплею і почала накладати на стіл. Дивлюся – а там не 5 тарілок, а 7.
– Пані Василино, ви нащо зайвий посуд поставили?
– Так до нас гості прийдуть. Я сусідок покликала.
Тоді до мене якраз і дійшло, куди “зникають” продукти свекрухи. До неї ледь не щодня приходить сусідки на вечерю. Ну і пані Василина для них накриває щедрий стіл. Якісь салатики готує, борщі, супи, запечені страви.
Але це ще не все. Василина Петрівна взяла собі за звичку підгодовувати всіх безпритульних котів та псів на районі. І дає їм не звичайний корм з магазину, а половинку ковбаски, сосиски, сардельки, м’ясо. Просто влаштовує котам шикарне, святкове застілля.
Тепер просто порівняйте ціни – пакетик корму в АТБ коштує 15 гривень, а пачка хороших сосисок 70-85 гривень, бо для свекрухи ми беремо найкращий сорт. А вона все тваринам віддає!
Мене та чоловіка це дуже розлютило. Петро тоді вирішив серйозно поговорити з мамою:
– Навіщо ти стільки продуктів витрачаєш?
– А тобі шкода на свою маму зайву копійку витратити?
– На тебе – ні, а на сусідок та котів – так.
– Мені їх шкода, хочу пригостити.
– Мамо, тут тобі не ресторан і не благодійний фонд. У нас за машину кредит ще не виплачений, а ти так грішми розкидаєшся.
– Ох, який ти безсердечний, десь я недогледіла у твоєму вихованні!
Ми поїхали геть, навіть не попрощалися. І Петро вирішив мамі більше грошей взагалі не давати:
– Все, дістало. Має пенсію, то хай на ті гроші свято влаштовує. Ті сосиски могла онукам зварити. Але ні, їй ті коти блохасті важливіші!
Навіть заблокував її номер, аби не дзвонила.
З одного боку, мені трохи шкода свекруху. Бо на ту маленьку пенсію нереально жити, хіба виживати.
Але вона б могла якось розумніше витрачати наші гроші. Не запрошувати щовечора сусідів у гості чи годувати котів дорогими сосисками. Все-таки, нам важко заробляти ті гроші. Ну і ще треба за наших дітей подумати!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!