Декілька тижнів тому в наш будинок переїхала багатодітна родина. Сусіди сказали, що то з Харківської області біженці і від початку війни вони переїжджають з одного міста в інше.
Я одразу помітила, що дітки одягнені у дуже старий одяг. Штанці затерті, курточки вже зношені та брудні. Видно, що навіть на молодших деякі речі були завеликі, бо доношували за старшими. Іграшки якісь зламані, де-не-де скотчем перемотані.
Мені стало дуже шкода родину. Тим паче, зараз такий важкий час, що треба один одному допомагати. Я знайшла у шафі одяг, з якого виросли мої діти (вони були у гарному стані, без дірочок чи плям), склала обережно в пакет для діток-біженців. Ще взяла іграшки, якими донька не гралася і розвивальні книги для наймолодших.
Віднесла одяг та книги їм до квартири. Двері мені відчинила дуже молода дівчина, ну десь їй років 27 на вигляд. Одягнена сама у якесь ношене лахміття, зате з гарним манікюром та тримала ще цигарку в руках.
– Я ваша сусідка, з 56 квартири. Ось, візьміть, будь ласка. Тут теплі речі на таку холодну погоду.
– Ага, ясно. Ну дякую. Вибачте, на каву не запрошу, бо її нема. І мені ще треба цих обовтусів вигуляти.
– Все добре. До побачення.
Помітила, що і сама квартира виглядала не дуже охайно.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Розкидані речі, іграшки, якісь пакети та валізи. Ну і запах цигарок. Я взагалі не розумію жінок, які можуть палити у квартирі, де живе маленька дитина.
Моя донька потоваришувала з дівчинкою з тої родини. Раз я покликала Софію на вечерю, а вона прийшла з Марічкою. Ну не буду я чужу дитину виганяти, пригостила її борщиком, потім ще дала цукерки та вафлі. Як Марічка жадібно їла солодощі. Ну от видно, що для дитини ці смаколики – то рідкість.
Декілька днів тому після роботи вирішила заїхати в магазин, купити продукти додому. Заодно набрала харчі для біженців. Взяла декілька пачок макаронів, гречки, сир, сметану, яєчка, ковбаски та сосиски, декілька пляшок соку і ще солодке. Чек вийшов на дуже пристойну суму, але мені не було шкода.
Взяла пакунок, підіймаюся на поверх до біженців. Двері мені знову відчинила мама і знову тримала в руках цигарки.
– Доброго вечора, я тут купила…
– Знову принесла свої дурнуваті подачки?
– Перепрошую, але я хотіла допомогти.
– Ой, допомогти. Знаю я таких “помічників”. Потім ще будуть ходити та носа підіймати, бо нам послугу зробили. Я тебе про це взагалі не просила, чого сюди пхаєшся? Вибрала якісь дешеві макарони, аби мої діти отруїлися. Краще б принесла гроші, я ту тисячку нормально витратила на потрібні речі.
Вона зачинила двері у мене перед носом, навіть продукти не взяла! Мало того, як я потім дізналася від сусідів, Ольга так до всіх зверхньо поводилася. Могла нахамити навіть літнім мешканцям. А її сини були геть не контрольовані, хуліганили та билися.
Тим паче, я дуже сумніваюся, що та горе-мамаша могла нормально витратити гроші. Певно, купила би собі цигарки і все, а про дітей навіть не подумала.
До речі, прожила та сімейка у нашому районі не довго. Декілька днів тому зібрали всі речі та переїхали геть, а за квартиру та комунальні не заплатили. Власниця аж жахнулася, коли бачила, який безлад там влаштували квартиранти. Зламали двері холодильника, кран, пропалили цигарками килими та ще й розбили дзеркало у шафі.
Єдині, кого мені дійсно шкода в цій ситуації – це діти. Не пощастило їм з батьками конкретно.
Однак, я тепер не маю жодного бажання допомагати таким родинам. Чому мене повинні хвилювати чужі проблеми? Жалію тільки про те, що не зателефонувала у служби опіки та не розповіла про Ольгу.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!