Я люблю ходити в театри. Ще моя покійна бабуся колись там працювала, тому часто брала мене на роботу. І от вже 30 років ця звичка досі зі мною.
І ще місяць тому була афіша, вистава “Гуцулка Ксеня”, де якраз той актор Гнатковський грав. Я стільки разів бачила відео з тим виступом, просто мріяла попасти. Ну і одразу купила квитки. Вибрала місця на балконі, а вони коштують дорого. Одразу брала 2 місця – собі та чоловікові, аби так піти за компанію.
Але на жаль, той вечір я провела у сльозах та в компанії куми. А все через гадину-свекруху!
Марія Василівна хоча і живе в нашому районі, але в гості рідко заходить. Я її частіше бачила не вдома у нас, а десь на базарі чи в магазині. Ну, думала, що то проблема в мені. Як то кажуть – невістка чужа у горлі кістка. Але коли народилися діти, то пані Марія навіть про онуків не згадувала. Якщо купувала подарунки, то так, чисто якусь шоколадку найдешевшу (на смак. як пластилін), іграшки які швидко ламалися та летіли в смітник.
Навіть коли у сина був перший дзвоник, то вона не прийшла на свято – просто забула.
Так от, за роки у мене вже виробився імунітет до такої горе-бабусі. Не хоче? То хай не приходить, я її за вуха тягти не збираюся. Тим паче, що у дітей є ще одна бабуся та дідусь – мої батьки. Тому цей баланс нормально вирівнюється. Вони дітей так залюблюють, так балують.
Ну і якось до нас зайшла пані Марія в гості, чисто чаю випити. І побачила на холодильнику квитки. Я спеціально на видному місці їх почепила, аби не забути та не загубити.
– О, така вистава! Моя сусідка ходила, то казала, що дуже гарно.
– Так. Але ціна відповідна.
– Ой, то зараз все так дорого. Нас ще й на пекарні скоротили. Ох, а я так мрію піти в театр.
– Ну так йди з Анькою. А я вдома посиджу.
– Дякую, сину! Як чуло моє серце.вчора якраз купила нову сукню.
От тобі і діла! Як для онуків подарунки – то вибачте, нічого не принесу. Зате себе балує новим одягом.
Я не хотіла влаштовувати скандал при свекрусі. І коли вона пішла додому, то вирішила поговорити з чоловіком:
– Я прошу-перепрошую, а з якого дива тепер повинна з твоєю мамою йти в театр?
– Ну вона ніколи не була. А я що там буду робити? Хіба засну від нудьги.
– Твоя мама ніколи нам нічого нормального не дарувала і не приносила. А квитки дорогі, я купувала! І ми домовлялися, що це буде наше побачення.
– Тобі шкода? Ну хочеш, я тобі за мамине місце поверну кошти?
– Мені не шкода. Просто якого дідька я повинна їй послугу робити?
От так ми посварилися, що чоловік взагалі поїхав до мами ночувати. А в переддень написав смс “Йди сама в театр. Мама дуже засмутилася”.
Але мені до одного місця образи свекрухи. Запросила куму піти за компанію. Правда, трішки було гірко на душі, що аж вкінці вистави розплакалася сама.
– Ти ж розумієш, що це не правильно? Він її син, але твій чоловік. І це не окей. коли він так захищає маму. Буде проситися додому та миритися – то взагалі навіть на поріг не пускай, – казала кума, як йшли вже додому.
І мені так образливо. Невже чоловік не бачив, як мама до нас ставилася?
А зараз ще я винною вийшла. Краще б взагалі не брала ті прокляті квитки.