Хотіла стати хорошою мамою для чужої дитини, але свекруха і її колишня невістка вирішили все за мене

Уже неодноразово натрапляла тут на історії про те, як нелегко вживатися мачухам із чоловіковими дітьми від першого шлюбу. 

Більшість із них не може прийняти нерідних дітлахів. 

Моя сповідь не є ідентичною, але тема така ж. 

Майже 10 років тому я зустріла хорошого чоловіка. Він був розлучений, адже колишня дружина покинула його із сином на руках. І таке буває.

Маленькому Сашкові було 4 роки. Я ж тоді була дуже молодою, мріяла про саморозвиток і кар’єру. Хотіла поєднувати все це з відносинами, але про материнство навіть не думала. 

Заспокоював мене і чоловік. Він казав, що біологічна мати Сашка скоро повернеться і забере малюка. І тоді ми, мовляв, спокійно заживемо удвох. До цього я дитину прийняла, хоч і не мала в планах ставати мамою. Ми жили мирно. Доти, доки я не завагітніла. 

Тоді у наші стосунки почала втручатися свекруха. Вона намовляла мене позбутися свого малюка. Не народжувати його. Адже я й так уже маю дитину. Краще б сконцентрувалася на вихованні пасинка. 

Але, якщо вже на те пішло, то мені хотілося виховувати власного малюка. Тому я все ж таки народила Іллю. Після цього Сашко почав страшенно ревнувати. Через це постійно наговорював свекрусі про мене гидоти. А вона й рада рознести це по всіх родичах. 

Я розуміла, що це просто дитяче неприйняття. Але терпіла.Доки Сашко не почав прямим текстом мені говорити, що Іллю я люблю більше. Хоча я справді старалася не робити різниці між дітьми. 

Того ж чекали від мене і чоловік зі свекрухою Давили на те, що у Сашка і так немає мами, а я ще більше травмую його. 

Тож усі думали, що я на руках носитиму бідолашного Сашка і забуду про рідну дитину. 

Коли спільній дитині виповнилося два роки. Я знайшла в мережі колишню дружину свого чоловіка. Мені було цікаво, хто вона, де перебуває зараз і чому навіть не цікавиться життям своєї дитини. 

Мені вдалося. Це була 35-річна жінка, яка жила безтурботним життям. Ходила на вечірки, гуляла з різними чоловіками і таке інше. Тягнути я не стала. Написала цій панянці. Пояснила ситуацію. Попросила схаменутися і взятися за сина, бо йому сильно не вистачає материнської любові. 

Але все, на що спромоглася ця жінка, приїхати до свекрухи і нажалітися їй. Розповіла, що я їй нажалілася на цю сімейку, мовляв, я уже втомилася від них. І взагалі постало питання, чому бабуся за онуком не доглядає. 

І в результаті свекруха та колишня невістка об’єдналися проти мене. Далі була заява про те, що я нібито незаконно проживаю з чоловіком на території свекрухи. Хоча я взагалі не зрозуміла нічого. 

Зараз ми зі свекрухою не спілкуємося вже 6 років. Причини пояснювати не буду, бо й так усе зрозуміло. Біологічна матір Сашка все-таки відмовилася його виховувати. Тож у результаті цей малюк виявився нікому не потрібним, окрім мене.  

 Потім горе-матуся знову з’явилася. Забрала сина, бо до неї раптом дійшло, що з чоловіка можна викачати непогані аліменти. Цим вона і зайнялася. Так тривало 3 роки.

За цей час ми з чоловіком жили дуже навіть непогано. Так, як я колись мріяла. Доки колишня знову не вернула нам дитину, як якусь річ. Виховання виявилося складнішою штукою, аніж вона очікувала. 

За ці кілька років колишня дружина чоловіка звела нанівець усе, над чим я так старалася. Хлопчик став невихованим, хамовитим бешкетником. Я ледь давала собі раду з ним. 

Думаєте, чоловік помагав? Він навіть Іллею не цікавився, не те щоб Сашком. 

Далі все стало на свої місця: ревнощі, сварки, образи. 

Так тривало доти, доки я не дізналася, що Саша спілкується в мережі зі своєю біологічною матір’ю. Та, звичайно ж, налаштовувала дитину проти мене. Як це чужі тітка може бути кращою, ніж його рідна мати? І що, що вона від нього відмовилася? 

Я розповіла про це чоловікові, свекру, зовиці. А у відповідь почула, що це його ненька і я не маю права заборони їм спілкуватися.

Довелося йти напряму. Дзвонила колишній дружині чоловіка. Просила припинити цей цирк. А ще заявила, що більше не виховуватиму чужу дитину. У свій бік почула стільки бруду, що вам і не снилося. 

Віддала Сашка до свекра. Рідний дід, як-не-як. Чоловік проти. Каже, що його син повинен жити з нами. Але я терпіти це більше не збираюся. І так надто доброю була. Я старалася стати хорошою мамою, а не поганою мачухою. У результаті поганою мене все одно зробили. 

А як ви вчинили б на місці жінки?

Змогли б ви виховати чужу дитину?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector