Йшов чоловік дорогою життя. Господь провадив його стежинами добра. Однак інколи на його шляху були роздоріжжя. Чоловік зупинявся та думав, куди йому далі прямувати, адже Бог кликав з одного боку, а з іншого земні спокуси манили його. Ніколи раніше він не обирав інших стежин, окрім Божих, однак цього разу йому захотілося спробувати піти протилежною дорогою.
Спочатку чоловікові навіть дуже подобалось, проте пройшовши деякий час з ним почали траплятись різні неприємні ситуації. Раптом поранився, потім щось загубив, заблукав, боявся темряви, плакав й молитися ставало все важче та важче. Тоді він впав навколішки та почав кричати:
– Боже, за що мені усе це? Я ж ціле життя робив так, як ти кажеш, і лиш один раз хотів подивитися, що там на цій іншій стежині. Ти мене вирішив за це покарати?
– Ні, не карав я тебе. Ти надто віддалився від праведної дороги, а я попереджав про небезпеки на цьому шляху. Це був твій вибір
– Як можу усе виправити?
– Ти можеш прийти до мене у будь-який час. У якій темряві та як далеко ти б не був, пам’ятай, що Я тебе люблю й чекаю.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!