Нещодавно я зустріла колишнього, з яким розлучилась 10 років тому.
З Орестом у мене були важкі стосунки, які я ніяк не наважувалась розірвати. Він був моїм першим коханням. Ми почали зустрічатись ще у школі, тоді навчання і весілля.
Спершу він до мене гарно ставився, не ображав, але чим далі тим у гірший бік він змінювався. Міг накричати за те, що чашка стояла не на тому боці полички, де стоять усі чашки. Або розбити тарілку, якщо вечеря йому не до смаку, і байдуже, що уламки летять у різні боки. Одного разу такий уламок мені руку порізав.
Потім Орест і взагалі почав на мене руку підіймати, пояснюючи це тим, що «це я його до такого доводила». Навіть, присутність інших людей його не зупиняла.
Був такий випадок, ми були у гостях у друзів Ореста. Все було добре, ми говорили, сміялись, пригощались. І в одну секунду Орест підривається, хапає мене за руку, трясе і кричить:
– Ти прийшла сюди для чого? По підморгувати моїм друзям, а тоді у ліжко з кимось стрибнути?
Від несподіванки та сорому я хотіла крізь землю провалитись. Один з присутніх хлопців заспокоїв Ореста, і тоді той уже мене обіймав і, сміючись, казав:
– То жарт такий був. Так, мала?
Не знаю досі, як я наважилась втекти від нього – розлучитись. Він ще деякий час мені погрожував, що якщо я не з ним, то не буду ні з ким, але потім заспокоївся.
Після тих стосунків я не довіряла чоловікам і довго була сама. Лише через 4 роки наважилась на стосунки.
Зараз у мене все чудово. Я заміжня та маю сина, якому 4 роки. Мій теперішній чоловік – прекрасна людина. Він турботливий, ввічливий, спокійний та уважний. Олексій – це повна протилежність Ореста.
У нас свій заміський будинок та квартира, яку ми вирішили продати
У Олексія своє ріелторстка фірма, де і я працюю.
І от на днях до нашого офісу завітав чоловік. Він цікавився орендою житла, а, коли побачив мене то гукнув:
– Катю, це ти?
Я його відразу не впізнала, це був Орест. Він помітно постарів, відвів бороду та осунувся.
– Так, це я. Привіт.
– Ти дуже змінилась. Така стала…. Прямо пані.
– Ти чого тут? Житло купити хочеш?
– Та орендувати поки. Ти як заміжня?
– Так і дуже щаслива.
На цьому я розмову обірвала. Орест викликав у мене негативні емоції, хоч і минуло уже багато років.
Радію з того, що тоді змінила своє життя та покинула його. Бо хто зна, якою я була б зараз поруч з таким чоловіком, і чи була б ще на цьому світі.
Сподіваюсь моя історія допоможе комусь повірити, що не треба боятись змін, бо у більшості випадків це на краще.
Вибачте. Даних поки немає.