Я не дуже люблю, коли люди плюють в душу. Особливо, якщо це хтось з рідні!
Отож, я сама з Коломиї і переїхала після 11 класу до Івано-Франківська. Потім одружилися, ми з Володею купили тут квартиру. Зараз у нас велика та товариська родина – старші два сини, Андрій та Антон. А рік тому я народила донечку Яну. Звісно, прослідкувати за дітьми стає все важче і важче. Добре, що старшому синові 14 і він може прослідкувати за Антоном.
Але ви ж самі розумієте, що в декреті нема ніякого відпочинку. Я то на кухні їсти готую, то в спальні прибираю іграшки, то йду з дітками на прогулянку. Мій Антон зараз ходить до репетитора з англійської, тому я повинна слідкувати, аби син виконав домашнє завдання. А він любить похалявити, поплакати над зошитами. Я годину вмовляю його сісти до столу за науку.
З фінансами трохи скрутно, тому я знайшла підробіток онлайн. Слава Богу, не треба нікуди їздити в офіс. Поки Яна спить, я встигаю попрацювати. Адже зарплати чоловіка нам трішки не вистачає, як було колись. Тим паче, через війну скоротили на роботі. Тому от крутимося, як можемо.
Але щосуботи ми їздимо у село до мами. Вона живе у Коломиї, нам буквально годинку їхати машиною. Дітям добре у бабусі, бо там є багато друзів. Вони собі і на річку їздили, футбол у полі грали, рибу зі старшими ловили. Ну а що ще дітям треба для щастя на літніх канікулах? Трохи хуліганили, бешкетували, але зате весело проводили час, а не сиділи у гаджетах.
Я старалася мамі допомогти. Господарка у неї невелика, тільки город, кури та гуси. Тому за день я встигала все, поки мама Яну няньчила.
Хоча моя мама на пенсії та має підробіток (листоноша), але я все одно купую їй продукти та ліки. Минулої зими, як то відключали світло, то ми спеціально привезли їй генератор та паливо до нього. Але ви згадайте, які то були ціни космічні на те все задоволення.
Однак, мама нашу поміч взагалі не цінує. Тільки дорікає, що робимо мало:
– Ти б могла частіше приїздити. Я вже геть не можу дати ради з тим городом.
– Мамо, але у мене є ще інші справи у місті. Я тобі давно казала половину городу продати сусідові, аби не засаджувати так багато. Тільки собі гірше робиш!
– Тю, ти дивися, їй справи важливіші за рідну мати. Ще скажи, що кинеш мене тут саму помирати. І склянки води не дочекаюся.
Дійсно, були моменти, коли нам з чоловіком взагалі не виходило приїхати. Але я кидала мамі на картку тисячку, аби вона купила собі поїсти. Так сталося, що 2 тижні тому ми не приїхали в село, бо діти похворіли і я їх лікувала.
Ну і минулої суботи ми зібралися, закинули речі в багажник. Я купила мамі крупи, олію, консервацію та ще нову кофтинку, аби до церкви одягала. Доїхали в село, зупинилися біля магазину, аби купити ще хліба та води.
І в магазині я зустріла сусідку, пані Нюру, вона жила навпроти мами:
– Вітаю.
– О, гляньте, які пани приїхали з міста. Не соромно тобі носа матері показувати? Така нахаба!
– Ви про що?
– Та все село знає, як ти про маму дбаєш. Ні грошей, ні продуктів, ні ліків. А ти знаєш, що в неї мала пенсія і зарплата. Вона бідолашна он листоношею працює, аби собі на хліб заробити.
– Хто вам таке сказав?
– Як хто? Твоя мама. Вчора приходила і аж плакала, як те розповідала. Серця у тебе нема!
Мені стало дуже неприємно. Ми доїхали до мами і я одразу почала розпитувати за ті плітки.
– А я що, не права? Ти до мене так рідко приїздиш і ніц не допомагаєш.
– Мамо, ну ти при здоровому глузді? У мене 3 дітей, робота.
– І що?
– Нащо за гроші брешеш ? Я тобі буквально минулого тижня тисячу дала.
– Мені мало. Ти ціни бачила на продукти? Що я з того купою додому?
Я тоді поставила всі речі до машини і ми поїхали назад у Франківськ. Тепер нема нікого бажання їм допомагати. Чоловік так само образився на маму.
Ми так зі шкіри лізли, аби їй допомогти. А вона всім сусідам розказує, які ми злі і погані. Ну от як після цього до неї їздити у гості? Це неприємно чути!
Варто доньці помиритися з мамою чи далі ображатися?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!