– Хтось з ваших родичів мав вроджені вади? – запитувала Ольгу незнайома дівчина на порозі її квартири

Тоді Ольга готувала на вечерю синові його улюблені котлети та запечену картоплю. У двері постукали.

“Дивно, він мав прийти через годину мінімум” – подумала жінка пішла відчиняти двері. Однак, на порозі стояла молода і красива дівчина. Одягнена досить скромно, волосся заплетене у косу. 

– Доброго вечора. А тут живе Петренко Владислав?

– Так. А ви хто така?

– Я Наталка. То ви його мама, так?

– Так. Може, ви пройдете всередину, почекаєте його вдома? Він десь о 7 має приїхати.

– Ні. Скажіть, будь ласка, хтось з ваших родичів мали вроджені вади?

Це запитання збило Ольгу з пантелику. Бачить дівчину вперше, а вже такі делікатні питання обговорюють.

– А тобі для чого це?

– Для чого? Вам Влад нічого не сказав? Я місяць тому народила від нього дитину. Моя мама працює у пологовому і попросила дізнатися, чи не було у роду Влада якихось вроджених вад, аби записати. 

У Ольги аж ноги підкосилися – її 21-річний син став татом! Навіть не зізнавався про це. А Наталку вона вперше бачила. 

– Вам погано? Викликати швидку?

– Ні. А як звати малюка?

– Богданчик. Народився зоровий, вага 2900, ріст 50 см. 

– А я навіть не знала. 

– Влад мені сказав робити аборт. Але от бачите, для себе народила. За всі ці 9 місяців ні копійки не просила. Так були у вас хвороби чи ні? Мені знати треба. 

Ольга похитала головою. Дівчина збиралася вже йти, але жінка дістала з гаманця тисячу гривень: 

– Навіщо? 

– Купи йому щось від бабусі, будь ласка. 

– дякую. Якщо хочете – можете завтра до нього в гості прийти. 

Пошепки

І вже вечері на Влада чекала серйозна розмова:

– Мамо, мені тоді 20 було. Яка дитина? Я їй був готовий дати гроші на аборт. 

– І мені нічого не сказав? Ні про Наталку, ні про дитинку.

– Нащо? Аби ти зайвий раз нервувалася?

– Ану давай мені адресу тої Наталі. 

Наступного дня Ольга купила багато іграшок, памперсів, дитячих сумішей та нову коляску. Ледь дотягла подарунки до квартири Наталі. 

– О, вітаю. А ви чому прийшли?

– А я… А тут принесла. Можна?

– Так, прошу. Якраз планувала Богдана вивозити на прогулянку перед сном. Можемо разом погуляти у парку, тут недалеко. 

Ольга не могла відірвати очей від Богданчика – чисто її Влад у дитинстві. Тут навіть тест ДНК не треба робити, сліпий все побачить! 

– А я не боялася у такому віці народити. Мене батьки підтримали.

– А чому ти мені нічого не сказала? 

– Боялася. Думала, що ви також почнете казати за аборт.

Місяць Ольга щодня ходила до внука у гості. Батьки Наталі не тримали на неї зла і не забороняли бачитися з Богданчиком. 

Тільки Влад не хотів приходити. Мовляв, нащо згадувати минуле. Якось пан Ольга “захворіла” та попросила Влада відвести гостинці для Богдана. 

Тепер Влад щовихідних зустрічається з Наталкою та синочком у парку на прогулянці. Поки хлопець намагається залагодити провину перед Наталею. Та і дівчина тримає на нього зла. Йому ж тільки 20 було, коли дівчина завагітніла. Тут кожен налякається такої відповідальності. 

Ольга просить у Бога доброї долі для внука. Сподівається, що Наталка з Владом помиряться та створять чудову родину. Адже Богданчику потрібен і татко, і матуся. 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!