– І чого хворій бабі пхатися хтозна-куди? – Старенькій так соромно було, ніхто з пасажирів не заступився

Нещодавно дуже прикра ситуація зі мною сталась. Їхала я до сестри в Дніпро. Вона нещодавно народила, мені кортіло її підтримати, та й племінника побачити. Планувала взяти квитки на потяг, та виявилося, що це не так просто – усі розпродані. Тож придбала на автобус.

Що казати – дорога дуже важка. І це для мене – молодої та досить міцної. Та поруч зі мною сиділа старенька жіночка, на око їй майже 80.

 – Ви куди їдете?

 – До сина. Хочу його побачити. З перших днів війни служить. Всього раз ми бачились, майже рік тому. Зараз йому всього два дні дали, приїхати не може. Тож я вирішила до нього. Квитків на потяг не було. А не поїхати я не могла – що як помру і його не побачу?

 – Розумію, я б теж поїхала. Моєму синові десять, не уявляю, що б я відчувала на вашому місці.

Бабуся була дуже доброю. Домашнім печивом мене пригостила. Та приблизно за сто кілометрів до Дніпра бабуся почала шукати щось у великій торбі в клітинку.

 – Що сталося?

 – Пігулку випити треба! Серце.

Я допомогла знайти ліки. Та краще їй не ставало. Тоді я гукнула водія.

 – Зупиніться. Жінці погано.

 – Не можу. В мене графік.

 – Ви що? Старенькій зле!

Пошепки

 – А чого в такому віці кудись пхатися? Вдома сидіти треба.

Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Я дала бабусі води. Та краще не ставало.

 – Їдьте до найближчої лікарні. Їй потрібна допомога.

 – Хочеш, викликай швидку до вокзалу в Дніпрі. За півтори години приїдемо. Або висаджу вас обох на зупинці в райцентрі. 

Найбільше мене вразило те, що ніхто не заступився за стареньку. Усі мовчали й спостерігали. 

 – Давайте в райцентрі вийдемо, я попрошу когось швидку викликати. А як вам полегшає – доберемось до Дніпра.

Вона вже навіть відповісти не могла, важко дихала. Ми вийшли, а автобус з нахабним водієм поїхав далі. Я знаю, що трапляються у світі добрі люди, але є й такі, котрим байдуже.

Я попросила якогось чоловіка викликати швидку. Нас забрали. В старенької інфаркт, вона б померла до Дніпра. Я знайшла в її телефоні номер сина. Він приїхав за годину. Дякував зі сльозами на очах.

 – Мама так хотіла мені свої смаколики привезти. Того й поїхала.

До Дніпра я дісталася згодом. Та на серці залишився осад. Вирішила написати скаргу на того водія. Нехай його покарають. Так не можна!

Як би ви вчинили на моєму місці?

Більше цікавих життєвих історій тутhttps://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

IrynaS
Adblock
detector