У мого чоловіка є дві молодші сестри-близнючки, Аліна та Олена. Свекруха, Ольга Борисівна, їх просто обожнює. Постійно купувала їм іграшки, гарний одяг, віддавала у табори. Чоловік Женя розповідав, що раз мама поїхала суто з дівчатами на 2 тижні на море, а його залишила у бабусі в селі. Мовляв, він погано закінчив школу і тому не заслужив на відпочинок.
Тоді Женя намагався завоювати любов мами. Закінчив школу на золоту медаль, пройшов на стипендію в УКУ, знайшов собі хороший підробіток. Однак, вона не зважала на нього.
Аліна та Олена вчилися погано, ніхто з дівчат після 11 класу не зумів пройти на державну форму. Тому пані Ольга поїхала в Польщу, аби оплатити навчання дівчат. Ще й до того, вони не хотіли жити у гуртожитку, тому винаймали велику двокімнатну квартиру в Києві. А ви ж самі розумієте, які там ціни космічні.
Коли ми робили весілля, то свекруха не хотіла нам давати ні копійки. А дівчата прийшли на свято без подарунка. Мовляв, вони і так сестри рідні, відповідно, мають право нічого не купувати.
Так само було і з квартирою. Ми взяли 2 кредити, аби придбати житло. Добре, що мої батьки допомогли фінансово. Спершу пані Ольга казала, що не може нам підкинути грошенят. Але зате через 2 місяці купила Аліні квартиру у центрі Львова, а Олені оплатила весілля.
Навіть коли у нас народився первісток, син Захарчик, то свекруха не приїхала на хрестини. Тільки сказала у Скайпі “Ой, а я думала, що у вас буде дівчинка. Ну нічого, ще постараєтеся. Он я яких красунь народила”. Тоді Женя вже остаточно перестав спілкуватися з мамою та сестрами. Ми бачилися хіба на родинних застіллях, але сиділи окремо один від одного.
І от минуло вже 10 років. Аліна та Олена живуть на всьому готовому, бо мама така щедра. Кожній привезла по машині з Польщі, за свої гроші розмитнила. Цього літа навіть оплатила їм та онукам поїздку в Болгарію, вибрала 5 зірковий готель. А от про нашого Захара не згадує, не знає, що він у нас відмінник та займається спортом, бував на олімпіадах. Та наша родина їй була до одного місця, вибачте за таке порівняння.
Однак, нещодавно свекруха повернулася з заробітків та одразу опинилася в лікарні. Через таку важку роботу вона заробила собі проблеми зі спиною. Не може нормально ходити, згинатися, навіть з ліжка встати зранку. Ми з Женею одразу приїхали до неї в палату, купили всі ліки, які прописав лікар. Аліна та Олена тільки сухо сказали у слухавку “одужуй, мамо”.
– За нею потрібен догляд. Самі розумієте, що це необхідно. Адже їй важко навіть згинатися, аби взуватися чи підняти пакет легкий.
– Добре, ми подумаємо..
– Сину, а що тут думати? Я до тебе переїду.
Що я, що Женя, були шоковані такою заявочкою від пані Ольги.
– А що ти так на мене дивишся? Аліна вагітна другою дитиною, в Олени ремонт і квартира маленька. Ти ж старший син, я на тебе стільки років витратила. Тепер твоя он черга мені допомагати.
– Мамо, не сміши мене. Гроші на весілля дала? Ні. Квартиру купила? Теж ні. Навіть Захарові на дні народження нічого не дарувала. А зараз хочеш, аби ми за тобою наглядали.
Пані Олена почала нас так лаяти, що всі медсестри та лікарі аж з палати вийшли. Ми просто розвернулися та поїхали додому, бо вже не було сил слухати той цирк.
Ввечері до нас по черзі зателефонували Аліна та Олена. Звісно, вони намагалися нас переконати та спихнути догляд за мамою. Адже ніхто з них не хоче біля неї крутитися. В моменті забули, що мама для них купила машини, квартири. Ось такі “хороші” донечки.
– Вона твоя мама і ти, як старший брат, повинен взяти відповідальність.
– Ось це ви, сестрички, вигадали. А мама мені хоча б раз допомогла? Тільки біля вас крутилася. Так що це вже не мої проблеми. Хтось з вас забирайте маму та няньчиться з нею, а я не буду. Чи наймайте їй няньку.
Деякі родичі стали на сторону дівчат. І вчора у церкві на проповіді я почула, що кожному треба пробачати гріхи та давати другий шанс. Не знаю, чи це правильно. Адже пані Ольга ніколи не любила Женю так, як дівчат. І я бачу, як він зараз хоче дати всю свою любов синові, аби не повторити її помилки.
Але мене трохи мучить совість. От якби від мене так відвернувся Захар, то я б цього точно не пережила.
Що Ви можете порадити нашій читачці? Як їй вчинити у такій ситуації?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!