Кажуть, сестра чи брат – то найрідніша для тебе людина в цілому світі. Але я готова сперечатися, бо це абсолютна брехня!
Із самого народження я в батьків була не одна: мама народила двійняток, тому в мене ще була на кілька секунд молодша сестра. У дитинстві мати сестру було класно: удвічі більше іграшок, гарного одягу і завжди є з ким гратися. Але на цьому переваги закінчувались…
Батьки чогось вирішили, що якщо ми сестри, то повинні всім на світі ділитися і ніколи не сваритися. Сподобався мені хлопець? Я повинна його кинути, бо він подобається й Насті теж. Купили мені омріяний телефон? Я повинна ділитися ним з Настею, бо вона своїм самокатом, який сама й попросила, вже награлася. І так було у всьому… Наскільки мене все це дратувало – описати не можу!
Але я подорослішала, здобула хорошу освіту і пішла на першу свою роботу. Там у мене все одразу пішло добре, тож з першої зарплати я почала відкладати гроші. Мрія в мене така була: власну квартиру до 25 років купити. От я і гнула спину, аби отримати бажане.
А Настя жила так, наче нічого в цьому житті їй не треба. Тільки й вміла гроші на гулянки та витребеньки тринькати. Не дивно, що на жодній роботі довго її не тримали. Кому ж треба людина, у якої тільки вітер в голові?
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Ой, хто б оце мене життю вчив! – дорікала мені Настя, коли я казала, що з грошима треба обережніше. – Сама живеш так, наче якась бідна пенсіонерка. Відкладаєш на чорний день, а молодість повз тебе пролітає!
Та я на те уваги не звертала. І вже за кілька років придбала власну квартиру. Якраз встигла до 25 дня народження! Ці квадратні метри були такими, як у моїх мріях: дві кімнати, велика ванна, простора кухня… От він, результат моєї роботи!
Ремонт ще закінчували, але я вже оселилась у своєму гніздечку. Дуже вже хотілось відчути оцю свободу. І тут о шостій ранку дзвонить мені мама.
– Ти що, спиш і досі? Вставай і їдь до нас, справа є термінова, – почула я в телефоні.
Злякалась, що сталось щось, зібрала речі та й помчала до батьків. Як виявилось, вони хотіли, аби я їм для Насті квартиру вибрати помогла. Здивувало це мене дуже, бо я знала, що в сестрі в кишені теж вітер гуляє. Але розпитувати я нічого не знала. Хто ж знає, може їй якийсь кавалер подарунок вирішив зробити…
Бачили б ви моє лице, коли під вечір батьки мені заявили, що цей кавалер – я!
– А що тут такого? – переконувала мама. – Нащо тобі одній така велика двокімнатна квартира? Продаси її, купиш собі меншу однушку. А половину грошей сестрі віддаси, їй теж десь жити треба. Чого ти так на мене дивишся? Це ж найрідніша твоя людина! Чи ти хочеш її без житла лишити?!
У той момент я вже не витримала і виказала батькам все, що про них думала. Насті теж перепало чимало моїх “компліментів”. Зараз ходять і всім сімейством розказують, яка невдячна егоїстка, не захотіла маленькій сестричці помогти…
Але мені воно вже все до одного місця! Я багато років працювала, аби свою мрію в життя втілити. І тепер я точно не стану грошима на всі боки заради когось розкидатися. Раніше треба було думати і пріоритети розставляти.
І хіба я помиляюсь?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!