Усе своє життя я за кимось доглядала: то мати лежача була, то свекруху інсульт здолав, а там уже й син народився… Усе, що я ці роки бачили – памперси й ліки.
Тільки син трохи подорослішав – у чоловіка онкологію знайшли. Словом, не життя, а казка.
Коли коханий мій відійшов на той світ, я, скажу відверто, аж з полегшенням видихнула. Нарешті у мене з’явилась можливість хоч трохи на себе часу виділити.
– Женитись буду, мамо! – обірвав мої мрії син.
Я знала, що таке трапиться, бо він ще до смерті батька щось про дівчину розказував. Але тоді ми вирішили, що для любовних справ знайдеться інший час. От він і настав.
– Я за тебе рада, але думай одразу, куди ти її жити поведеш. Мені тут чужі люди не треба, втомилась я від цього, – відповіла я чесно.
– Давай тоді продамо цю квартиру? – запропонував син. – Купимо тобі меншу, мені. І будуть усі щасливі!
На тому й зійшлись. Та тільки одне не врахували: мало хто під час війни хоче купувати старі квартири у панельних будинках. Ще й у Києві.
Оголошення наше висить уже 6 місяців, але ніхто ним так і не цікавиться. Та от тільки тепер я навіть задумалась: а чи варто взагалі щось продавати?
На перший час син дружину свою таки привів до нас. А невістка моя, як виявилось, на всі руки майстриня. Вона на себе і прибирання взяла, і кухню, і прання. Я тільки лежу та відпочиваю.
А як вона готує! Та я зроду так смачно не їла, як ці кілька місяців.
– Мамо, чого ви встали? Я ж сказала, що сама підлогу помию, – сказала якось мені Аня, коли я надумала генеральне прибирання зробити.
– Та що ж ти все сама! Давай, дитино, я тобі хоч чимось допоможу. Може, пиріжків яких напекти?
– То я вже спекла! Он у духовці стоять. Ви вже зробили все найважливіше – такого чоловіка мені народили та виховали! Ви собі відпочивайте, погуляйте сходіть, якщо погода дає. А я тут сама справлюсь.
Ну ви можете собі уявити? Та це ж просто рай! Відпочиваєш днями, нічого не робиш – мрія!
Я до такого звикла і не хочу вже жити інакше. Думаю, як би оце сина переконати, щоб вони лишились зі мною.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Чи діти таки мають жити окремо від батьків?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!