В шлюбі зі своїм чоловіком я вже 13 років, разом виховуємо доньку 11 років, а молодшому сину – лише 1,5 роки. Для чоловіка – це другий шлюб. До мене він зустрічався з дівчиною, яка обманом завагітніла. Він не кохав її, але не міг залишити, тому одружився. чоловіка вистачило лише на пів року спільного проживання, пішов з сім’ї, коли дитині було 10 місяців.
Я теж була до нашого знайомства в шлюбі, втратила дитину при пологах, це призвело до розлучення, не впоралися з емоціями. Познайомилися з нинішнім чоловіком, коли обидва були давно вже не в стосунках. Все було чудово, але чоловік не хотів спілкуватися зі своїм сином, хоча свекруха брала онука до себе, що для мене на той момент було неприйнятно! Я думала: «як так, я втратила дитину, а у нього є здоровий син, а він з ним не спілкується». Але аліменти платив, як годиться кожен місяць, плюс купував хороші речі та іграшки. Передавав через свекруху.
Поговорила, присоромила, стали їздити до свекрухи разом, поступово відносини батька з сином стали теплішими. Дитина прив’язалася і до мене. Все було відносно добре, але у колишньої дружини з’явилася ревнощі, почався шантаж, як у більшості з них. Я на це все не звертала уваги. Відразу уточню, що свекруха колишню невістку терпіти не могла, не подобалася вона їй спочатку, потім почалося «привезу, або не привезу», але свекруха до цього часу сильно прив’язалася до онука і на все закривала очі, аби побачити його.
Йшов час, з дитиною продовжували спілкувалися, стали брати до нас додому (уточню, чоловік був проти). Згодом звик. Народилася у нас дочка, колишня розлютилася через це, на пів року обмежила спілкування з дитиною. Згодом знову налагодилося спілкування, все було добре, обох дітей завжди брали з собою на всі заходи і в відпустки. Ідилія тривала до виповнення 10 років синові. Потім почав проявлятися мамин характер – «повинен», «зобов’язаний», «купи», «дай», «мама сказала».
Ми не звертали уваги, думаючи, перехідний вік починається. Чоловіка це почало злити. Тут ще я захворіла, лікарі порадили змінити клімат на певний період. Вирішили поїхати до моря без дітей удвох, але не вийшло залишити дочку, так склалося. Поїхали втрьох. По приїзду додому почався скандал, і свекрухи претензії, чому не взяли внука і істерики колишньої і сльози її сина. Взагалі перший раз не взяли й зразу за це отримали на горіхи. Тут чоловіка взагалі як підмінили. Висловив мені все і, мабуть, за всі роки, що він не хотів, а я нав’язала і тепер йому доводиться все це вислуховувати.
Через кілька днів колишня подає на офіційні аліменти. Як підсумок чоловік перестав спілкуватися з сином, тільки смс. Аліменти присудили не такі великі, платив він набагато більше раніше. Свекруха постійно в сльозах всі ці шість років. Намагається іноді через мене налагодити відносини, я пояснюю, що він мене не слухає і поставив умови, якщо буду лізти – розлучення. У свекрухи з колишньою невісткою за рік налагодилися відносини, вони стали кращими подругами.
Помер свекор, свекруха попросила мене не приходити на похорон, бо син чоловіка і колишня дружина не знає про народження у нас другої дитини і у них буде стрес. Я не пішла.
Минув час, свекруха захотіла познайомити братів, тому запропонувала прийти до нас в гості на Різдво. Чоловік відмовив. Свекруха кинула трубку і сказала нам більше їй ніколи не дзвонити. Тепер ми всі дружно не спілкуємося, від чого я себе відчуваю винною. Як примирити свекруху та чоловіка, чи краще взагалі не пхати свого носа?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!