Інна очікувала побачити лікаря чи медсестру, але точно не зовицю, яка тримала на руках її немовля

Володя ще з дитинства мріяв стати археологом. Просто передивився фільмів про Індіану Джонса та хотів повторити його подвиги. Старанно вчився, особливо полюбляв географію у школі. І на всі олімпіади їздив, зумів вступити на державну форму навчання та захистити наукову роботу. 

Однак, дівчата біля довго не затримувалася. Адже на побаченнях Володя розповідав про корисні копалини, різні розкопки та навіть хизувався своєю колекцією знахідок:

– Ось це я знайшов на першому курсі. Викладач автоматом поставив мені оцінку за екзамен!

Тому не дивно, що довго не міг знайти свою кохану половинку. Зате у нього була гарна робота, працював у престижній лабораторії, їздив закордон на конференції.

А тут з’явилася Інна – подруга з компанії. Чи то її дійсно цікавили корисні копалини та робота Володі. Або ж причиною такого “щирого” кохання була трикімнатна квартира. Адже дівчина була з села, жила у гуртожитку та працювала касиром у магазині. А тут такий престижний кавалер. 

Тому вже на рік стосунків на пальчику у дівчини красувалася обручка та вони готувалися до весілля. Однак, доля внесла свої корективи – зовиця Маша. Вона неочікувано з’явилася на порозі їх квартири:

– Чоловік прогнав геть. Навіть гроші забрав, у мене ледь вистачило на квиток до тебе…

Інна тільки скривавилася. Тепер треба ділити ще квартиру з такою біднотою, як Маша? Сподівалася, що зовиця переночує та поїде геть.

– Сестро, ти можеш залишитися. Пораю про тебе. Завтра купимо тобі нові речі, – заявив Володя. 

Інна тільки голосно цокнула та закотила очі. Вона не збиралася ділити чоловіка ні з ким, навіть з рідною сестрою. 

– Вона у тебе на шиї сидітиме та гроші смоктатиме, як пилотяг! – шипіла на Володю, немов змія.

– Ні, Маша моя сестра. Так що тобі варто з цим змиритися. Я не можу її програти, це моя рідна людина!

Інна щоразу вигадувала нові методи, що прогнати нахабну родичку за двері. Але Володя завжди захищав Марію. 

А згодом жінка дізналася, що вагітна. 

– У вас деякі проблеми зі здоров’ям. Треба ходити на процедури та приймати ось ці ліки. І робити кесарів розтин. Про всяк випадок, шукайте донора крові,  – сказала літня медсестра та обстеженні. 

Здається, що після новини про поповнення у родині Маша спокійно видихнула. Адже Інна з головою поринула у материнство. Її цікавили іграшки, коляски, одяг, з ранку до ночі сиділа но форумі молодих матусь.

Останні дні були дуже важкими. Інна не могла навіть з ліжка піднятися. Ще й на зло, Володя поїхав у відрядження.

“Господи, я не хочу залишатися з Машою на одинці!” – молила жінка. 

Одного вечора їй стало дуже погано. Побачила капельки крові на підлозі. У голові запаморочилося, ноги стали немов з вати. Втратила свідомість та впала на килим. 

– Інно, тримайся  – це все, що почула жінка. Здається, це був голос Марії. 

Далі вона отямилася у холодній палаті. У кошику для новороджених нікого не було. Тільки на кріслі сиділа Маша й тримала немовлятко.

– А ось і твоя матуся прокинулася. Привітайся, це твоя доня, – тихо прошепотіла Маша та поклала жінці на груди донечку. 

– Це ти? Ти викликала швидку? 

– Так. Лікарі сказали, що у тебе були ускладнення, малюк міг задихнутися.

Інна помітила на руці в Маші невеликий катетер.

– Що це? 

– Ти втратила багато крові. На щастя, у нас однакова група. 

Інна не могла стримати сліз. Майже рік вона намагалася прогнати Машу геть. А вона… вона врятувала їй життя!

– Будь ласка, вибач. Я була такою дурепою.

– Все гаразд. Головне, що ти з донечкою живі. Скоро приїде Володя. А ви вже вигадали ім’я?

– Так. Я назву її Марія. На честь нашої рятівниці. Ти наш промінчик щастя… 

Відтоді Інна щовечора дякувала Богові у молитвах за Марію. Здається, що вона була її ангелом-охоронцем.

На вашу думку, Марія забула про погані слова Інни? Жінки зуміли потоваришувати? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector