Ірина щосуботи їздила до батьків на дачу та допомагала. Адже на городі стільки роботи знайдеться! Там грядки прополоти, там бур’яни зібрати, там ще нові квіти посадити. Відколи потепліло, то дівчина постійно їздила на дачу, мама ще давала додому різні гостинці.
Сашко обіцяв її зустріти на вокзалі. Як на зло, почало дощити, а Іринка не взяла парасолю. Простояла так під зупинкою майже годину, а чоловіка не було. Ще слухавку не підіймав, а потім взагалі телефон вимкнув.
– Дівчино! – почула, як хтось гукав.
– Це ви мені?
– Так, вам. Ви вже тут годину стоїте, змокли до нитки. Я вас підвезу, сідайте!
– Ні, по мене зараз мають приїхати, спасибі.
Однак, ні через 5, 10 та 30 хвилин Саша не приїхав.
– Вже скоро комендантська. Будь ласка, сідайте.
– Гаразд.
– А вас як звати?
– Іра.
– Дуже приємно, а мене Андрій.
Дорогою додому Іра все ще намагалася додзвонитися до Сашка. Помітила, що світло у їх спальні ввімкнене – отже, чоловік вдома. Подякувала водієві, залишила 100 гривень та піднялася додому.
– О, а ти так рано приїхала? – ніяково запитував Саша на кухні.
– Рано? На годиннику 10 вечора. Ти чому мене не зустрів?
– А я забув.
Сашко поводився дуже дивно. Мовчав, постійно оглядав кожен кутик та шухлядку в квартирі.
Іринка помітила на столі у спальні чужу туш. Спершу подумала, що Сашко вирішив зробити їй подарунок. Однак, туш була вже відкрита та видно, що нею користувалися.
Раптом у шухляді щось завібрувало. Іринка відрила дверцята та побачила телефон. І на екрані смс-ка “Котику, я забула на столі туш, будь ласка, візьми завтра на роботу. І дякую за такі чудові вихідні”.
Не дарма Сашко залишався постійно на вихідні вдома. Весь час за спиною Іринки крутив роман зі своєю колегою. І якби не та туш, то дівчина нізащо у світі не здогадалася про коханку.
Звісно, того вечора всі речі Сашка (і він сам) були на сходах. Саша старався якось виправдатися, вигадував різні відмовки. Однак, Іра йому не вірила.
Тому він поїхав ночувати до своєї коханки Ангеліни:
– Я звідки знала, що вона знайде мою туш! Ти мене сам підганяв!
– А що мені зараз робити? Вона точно заяву на розлучення напише.
– А ти подай на неї до суду. Аби квартиру поділити!
– Ага, квартиру. Вона її ще до весілля купила.
– А ти ж там прописаний. То відсуди свою законну половину.
Іринка аж отетеріла, коли побачила позов від колишнього. Батьки їй ще років 10 тому ту квартиру подарували, самі на неї збирали та робили ремонт. А тепер Саша безсоромно претендує на свою половину.
Вона вийшла з офісу, сіла на лавку та почала плакати. Від сліз фарба на листку з позовом розтеклася. Не знати, скільки дівчина там просиділа.
– Ой, а це ви? Ото мене для з вами постійно зводить! – почула вже знайомий голос. Біля неї стояв Андрій.
– Ві..Вітаю.
– А ви чому плачете? Щось трапилося?
– Ось. Мало того що коханку завів, то тепер ще й хоче квартиру відсудити.
– Не переймайтеся. Мій друг працює гарним адвокатом, він вам точно допоможе. А зараз витріть сльози, ходімо, пригощу вас кавою. Ну такий збіг – двічі за тиждень зустрілися у великому місті
Сашко суд програв. Його роман з Ангеліною протримався не довго, вже через місяць вони розбіглися.
А Іра більше ніколи не розлучалася з Андрієм. Через рік він зробив їй пропозицію:
– Ну доля в нас така – бути разом! Ох, якби я не затримався тоді на вокзалі, то б втратив тебе назавжди!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!