Росла в одному селі дівчинка, яка всього на світі боялася.
Боялась вона, коли хмари пускали на землю блискавиці. А ще боялася, коли сонце гріло повітря. Страшно їй було і від холоду, і від голоду. І навіть як все було тихо й спокійно – тремтіла вона від страху.
Не знали батьки, що робити з дитиною, та й повели її до мудреця.
– Ради Бога, поможіть, чим можете! Боїться дитина світу білого, геть з хати не виходить! – голосила мати дівчинки.
Довго думав мудрець, як же дитину на шлях істинний направити. Два дні й дві ночі шукав доброї поради.
– Великий наш світ, повен усяких таємниць, — почав нарешті говорити він. – Та існує тільки один-єдиний страх, від якого нічого не врятує. От як знайдете ви його — буде і вам, і дитині вашій спокій. Та як чуєте, що дитя лякається — кажіть їй молитву читати, аби в Господа про поміч попросити. Так тільки й дізнаєтесь, коли потрібний страх знайдете.
Не хотіла мати по світу ходити та переляки збирати, але мусила таки мудреця послухати.
Ходили матір з дочкою і поміж людей злих, і крізь ріки глибокі, і на гори високі… І як тільки ставало дівчинці страшно — читала вона молитву і всі біди її оминали.
Чи довго ходили так, чи ні, аж поки сказала дівчинка мамі:
– Не боюся я вже нічого в цьому світі. Страшно тільки без Божого слова лишитись, яке всі страхи відганяє.
Так воно і є в цьому світі: найбільший страх — бути без Бога в серці. А решту страхів здолає молитва.
Діліться своїми найбільшими страхами в коментарях!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!