Коли я був ще зовсім малим у домі з’явився новий господар. Якщо його можна так назвати. Так розпорядилась доля, що вітчим щодня випивав і влаштовував скандали, які згодом не змогла терпіти бабуся. Бабуся пішла з дому і забрала мене з собою. Ми жили у старенькій хаті ще прабабусі та прадідуся.
Коли мені було вже 13 років з’явились в мене ще брат з сестрою. Дні, місяці, роки швидко минали і я після закінчення школи вступив до училища, де навчався на майстра з ремонту машин. Якось так сталося, що мене увесь той час виховувала бабуся. Саме вона зігріла мене своєю любов’ю, тому мені нічого практично не бракувало. Однак моя матір з малими дітьми дуже бідувала. Вітчим сильно пив, пропив майже усю господарку, а потім з того всього і помер. Після його смерті ми з бабусею переселились до матері, оскільки вона геть зовсім не давала собі ради.
Через злидні, нерви, відсутність відпочинку, згодом захворіла й вона і скоро померла.
З того часу і до тепер піклуватися про молодших братів та сестер довелось мені. Допомоги від держави практично не було, тому я повинен був влаштуватись на роботу. Працював тяжко і багато, аби заробити на прожиття. Хотілося дати сестрі з братом трохи більше аніж мав я. Грубо кажучи я став батьком майже в юному віці.
Малих віддав у школу, де були гарні умови для навчання й про бабусю піклуватись не забував. Тоді її здоров’я погіршилось тому доводилось лікувати рідненьку. Минуло багато років, брат з сестрою завершують школу, я як раніше важко працюю, щоб забезпечити щасливу долю малим. Не знаю, як в мені зародилось стільки любові до них, мабуть, усе це виховання бабусі, Якої декілька років тому нестало.
Якщо чесно, коли жила бабуся, вона дуже допомагала з малими, тепер мені без неї важко. Не знаю як впоратись, як вберегти? Буває зриваюсь і випиваю. Боюсь не стати таким як вітчим… Що порадите мені?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!