Після весілля всі родичі в один голос почали говорити “Ну все, скоро ваша романтика зникне та почнуться сірі будні. Вже не буде часу на посиденьки та гульки, натомість твоя жінка буде весь час проводити десь на кухні, борщі варити”.
Я дав собі слово, що вирішуватиму проблему в міру її наростання.
Відтоді минуло вже цілих 10 років. Звісно, у нас є діти і багато хатніх обов’язків. Жінка готує, прибирає, я їй допомагаю. Є діти, собака… Дім-робота-школа і так по колу.
Але ми зберегли цю романтику все одно. От буквально декілька днів тому допомагав жінці фарширувати перці. Діти вже спали, на кухні ми були удвох. І тут я згадав, що маю класне вино, яке подарували на роботі:
– Відкриємо і продегустуємо?
– Дороге вино? Під перець фарширований?
– Так. Хіба це проблема?
Я дістав пляшку, відкоркував. Знайшов десь наші весільні келихи, ввімкнули легкий джаз на фоні, аби дітей не розбудити. А потім почали танцювати разом. Спершу то були якісь незграбні рухи, але через декілька хвилин я вже тримав жінку за талію та кружляв з нею на кухні.
І знаєте…Тоді зрозумів, що я найщасливіший чоловік на світі. Ну в кого нема тої рутини, роботи? Та у всіх, повірте!
Але ми зуміли зберегти той вогник пристрасті та безтурботності. Навіть випити разом вино, коли готуєш перці – це вже щось особливе та неповторне. Я надовго запам’ятаю щирий сміх жінки, як ми кружляли на кухні. Не потрібні ті дорогі ресторани, адже є наша кімнатка. Не потрібні розкішні речі, бо є фартушок та домашні капчики.
Ми разом 10 років, але я щодня наче наново закохуюся у свою жінку. Бачу, яка вона чудесна мама, найкраща господиня.
Тому любіть та цінуйте один одного. Зберігайте ці прекрасні моменти, розпалюйте ще більшу іскру пристрасті. І не дайте сірим будням знищити ваше кохання.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!