Історія про те, як шматок мила допоміг почати життя з чистого аркуша

Декілька років тому зі мною сталася така історія. Стою я в госпвідділ звичайного невеликого магазинчика.

Заходить дівчина, на вигляд років 25, недоглянута, погано одягнена, в загальному, на вигляд бездомна. І просить вона мене шматок мила їй купити. Показала мені на найдешевше, воно гривень 5 коштувало. Я їй дала десять гривень, вона придбала собі мило, а я дивлюся, що ж буде далі. Дівчина пішла повз хлібного відділу, на кілька секунд вона затрималася, подивившись голодними очима на борошняні вироби, і вийшла з магазину. Мені якось стало шкода її, і одночасно цікаво, як вона, така молода, докотилася до такого нещасного життя.

Я купила пару пиріжків з фруктами, і пішла за дівчиною. Ми познайомилися, її звали Аліною. Поки вона їла пиріжки, розповіла мені, що коли їй було 19 років, вона зустріла хлопця, і він запропонував їй переїхати до нього в столицю. Дівчина, звичайно ж, шалено хотіла виїхати з богом забутого села, але мати її була категорично проти цього. За батька взагалі нічого не відомо. З матір’ю дівчина поскандалила, зібрала речі, і поїхала до свого хлопця. Але, незабаром він знайшов інший об’єкт для любові і вигнав Аліну з дому. А в село вона повернутися не могла, мати не могла пробачити їй цей вчинок. Спочатку дівчина гостювала у друзів, але потім стало соромно просити у всіх поїсти і поспати, ось і пішла жити на вулицю.

Я дуже перейнялася цією історією. І попри гігієну, покликала Аліну до себе додому. Ми викинули її рваний одяг, вона ретельно вимилась, я постригла їй волосся, тому що воно було в жахливо занедбаному вигляді, дала їй новий одяг і трохи грошей. Аліна ридала і дякувала мені за все. Після того, як вона пішла, я зателефонувала своїм знайомим, поділилася історією дівчини. Разом ми зняли їй кімнату в гуртожитку, допомогли влаштуватися прибиральницею в перукарні.

Аліна не могла знайти собі місця від щастя. Я ще не зустрічала таких вдячних людей. А мені було приємно, що я змогла допомогти людині. Згодом спілкування наше стало рідшим, у кожного були свої турботи. І ось на цьому тижні я випадково зустріла Аліну в магазині. Вона змінилася до невпізнання: красиве довге волосся, добре одягнена. Вона мене як побачила, аж розплакалася, і кинулася обіймати.

У Аліни життя нарешті склалося. Вона зустріла гідного хлопця, працює все в тій же перукарні, тільки вже майстром манікюру (закінчила курси). На наступних вихідних йдемо з нею на виставку. Квитки вона купила сама, в знак подяки за нове життя.

Не бійтеся допомагати людям, навіть якщо це бездомні. Адже у кожного з них своя сумна історія. Іноді зайва копійка допоможе їм вижити, а крапля уваги — можливо, почати життя з чистого аркуша.

А ви часто допомагаєте незнайомим людям?

Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: