З Ігорем трапилася біда – невдало приземлився під час падіння й зламав ногу. Він – затятий холостяк, який звик жити у власне задоволення, однак в ці дні він пошкодував про те, що досі не одружений. Звичайно, чоловік мав друзів, однак вони всі працюють, нікому не має діла…
Він просто сидів на кухні й споглядав на гіпс, а так в цей момент хотілося запашної кави, та й хліба треба було придбати, навіть немає з чого зробити бутерброди. Холодильник порожній, а Ігор не в змозі самостійно дійти до магазину.
Чоловік зітхнув і в цей момент підбігла до нього Найда – його улюблена собака. Вона намагалася обійняти господаря й дивилася на нього розумним поглядом, ніби так і хотіла сказати:
– Ну, ти що розкис? Не хвилюйся! Все буде добре! Адже у тебе є я!
Ігор почав придумувати план. На дверях в під’їзд ні домофону, ні кодового замка немає, собака самостійно ходить на прогулянки, а потім повертається, може, зможе навіть піти в магазин? Сказати, що їй потрібно, Найда не зможе, однак можна прив’язати на шию записку для симпатичної продавщиці Іринки.
Довгий список продуктів не напишеш, тому Ігор обійшовся банкою кави та батоном, ці продукти Найда донесе. Чоловік написав на листочку, а ще вказав там номер телефону. Причепив до шиї собаки, засунув гроші, а на шию повісив авоську. Господар обійняв собаку, потім поплескав по спині й промовив:
– Магазин, Найда! Магазин! Іра!
Собака одразу чкурнула до дверей й чекала поки замок відкриє господар. Поки чоловік пришкандибав на милицях в коридор, Найда вже й ніби забула, що від неї хотіли. Споглядала на господаря, чому це він не взувається і не йде з нею. Тоді Ігор ще раз повторив ключові слова, щоб нагадати собаці.
Найда щаслива чкурнула на вулицю, а до Ігоря через п’ять хвилин вже телефонувала Іринка. Ігор пояснив дівчині ситуацію й подякував за розуміння. Вже через 10 хвилин прийшла Найда з пакетом, у якому були батон, кава й шоколадка (подарунок від Іринки), ну і здача. Ігор був вдячний Найді, а сам пішов готувати ароматну каву. Він був дуже задоволений. Всього лиш за кілька днів Найда стала постійним відвідувачем не лише в продуктовому магазинні, а й в інших точках. Продавці не відмовляли такому клієнту й з посмішкою обслуговували.
Найді ж подобалося виконувати ці доручення, їй здавалося, що це така гра. До того ж після господар завжди хвалив її, а інколи й давав щось смачненьке.
Що Ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!