Одного дня я таки наважився сказати дружині про те, що хочу розлучитись. Однак не зміг зізнатися у тому, яка ж причина такого мого бажання. Дружина благала розповісти, що трапилося і чому я прийняв таке рішення, але я не зміг… Тому що причиною стала Діана. Я закохався в іншу жінку.
Розповідати правду Олені не хотів, адже це б дуже засмутило її. Боявся вона подумає, що я ніколи не любив її, однак це не так. Я був безмежно закоханий у неї, проте все минуло, пройшло. Тепер у моєму серці інша.
Наступного дня я склав усі документи та написав записку, у якій повідомив, що будинок, машина й 40% мого бізнесу належатимуть Олені. Прочитавши цей лист, вона порвала його на шматки та сказала, що їй нічого від мене не потрібно. Потім вона почала плакати, що я й очікував. Я був готовий до цього. Але свого рішення змінювати не планував.
Того дня з роботи повернувся пізно. Повечерявши, швидко ліг спати, бо був дуже втомлений, однак звернув увагу на те, що дружина сиділа за столом та довго щось писала. Вранці прокинувся, а вона досі сиділа та продовжувала писати. Плакала та писала. Тоді Олена вручила мені той лист і сказала:
– Ось, тримай, це мої умови розлучення.
Прочитавши, я був неабияк здивований, адже її умови були трішки дивні. Вона просила, щоб розлучились ми через місяць, тому що наш син матиме важливі іспити й не хоче, щоб він переймався нашими проблемами. Тож завданням було місяць вдавати, що у нас все добре. І я був не проти такої умови. Олена піклувалась про нашого сина. Однак була ще одна умова.
Впродовж цього місяця я повинен щодня виносити дружину на руках і таким чином проводжати її на роботу. Якщо відверто, така умова мене розсмішила. Однак я погодився. Та я навіть подумати не міг, що це мені даватиметься дуже складно.
Оскільки в нас з дружиною вже довгий період часу не було тілесних контактів, тому так носити її, як у день нашого з нею весілля, мені було нелегко. Адже ми стали за цей час чужими один до одного.
Несучи її на руках я відчував, що щось в мені змінюється. Близькість повертається. Вона міцно тримала мене за шию, а я її за талію. Відчувати її запах, бачити зблизька її очі, які вже дуже постаріли за 10 років спільного життя. Однак погляд все ще такий як у день весілля. Щодня ця близькість, ніжність та трепет тільки посилювався.
Згодом почав звертати увагу на дрібниці. Олена дуже схудла, адже я відчував її кістляві ноги, коли виносив до вхідних дверей. Мені стало її дуже шкода й одного разу я погладив Олену по волоссі. Моя рука сама потягнулась до її голови.
Минав день за днем й через місяць я зрозумів, що не хочу розлучатись з Оленою. Я погарячкував. Аби зрозуміти це нам бракувало близькості. Тому вже наступного дня поїхав до Діани й сповістив, що не збираюсь розлучатись з дружиною. Розповів, що помилився та просив вибачення. Однак вона дала мені ляпаса й вигнала.
Потім я купив гарний букет квітів та поспішав додому, щоб сказати Олені про своє рішення. Однак приїхавши, я побачив те, що назавжди залишилося у моїй пам’яті. На ліжку лежала мертва дружина.
Я швидко подзвонив лікареві, однак врятувати її не вдалось. Виявилось, що вона вже декілька місяців хворіє на рак. Тоді я зрозумів, чому вона так схудла та чому просила щодня носити її на руках.
Олена знала, що скоро помре, і при цьому хотіла захистити мене. Вона зробила усе так, щоб в очах сина я залишився люблячим чоловіком та батьком …
Я зрозумів, що маленькі деталі дуже важливі у шлюбі. Жодні матеріальні речі не створюють сприятливе середовище для щастя.
Одна моя тепер порада для усіх, і не важливо одружені ви чи ні, але знаходьте час, приділяйте увагу дрібницям, які створюють наближення між вами. І нехай все буде добре!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!