Син зараз ходить в садок в старшу групу. Наближалося ранкове свято, от вони готували виступ для батьків. Син дуже здібний й має хорошу пам’ять, тому не одноразово страхував інших діток, адже він знає усі віршики. Зараз ще й період такий, що всі хворіють, тому до останнього дня було точно не відомо, яку роль він отримає. Загалом вважалося, що якщо всі будуть присутні, то він виконуватиме роль огірка.
Я вже підготувала йому костюм: придбала зелену футболочку та нашила зверху кольоровий картон. Шила цілу ніч зелені штани під футболку, а ще зробила шапочку з картону з чудовим хвостиком з дроту. Вранці я йшла на роботу на добу, дала чоловікові костюм, і сказала відвезти сина в садок. Наступного дня мав відбутися новорічний виступ. Раптово до мене телефонує вихователька й говорить про те, що захворів хлопчик, який мав виконувати головну роль колобка. І, звичайно, цю роль доведеться виконувати синові.
Я відразу перепитала – чи може колобок бути в костюмі … огірка? – у відповідь лунала тиша.
Тоді я одразу зателефонувала чоловікові на роботу й повідомила йому про те, що він змушений буде зробити синові костюм. Він лише розреготався, сказав, щоб я не хвилювалася, йому допоможуть ще два друга – хірурга.
Ввечері чоловік з колегами забрав сина садку й вони всі разом приступили до створення новорічного костюма. Близько дев’ятої години я зателефонувала додому: син повідомив, що він лягає спати, а дядько Владик вирізав з жовтого картону коло і малює на ньому очі, дядько Вова відкриває банку огірків, а тато – гикає від сміху.
Чоловік мені так і не повідомляв нічого про свої успіхи, то ж я в дванадцятій знову подзвонила. Тоді він мені сказав, що його друзі вже давно сплять, а він не знає, як виправити один нюанс: картонний колобок випадково приклеївся на білу футболку криво. Тоді вони всі разом вирішили виправити ситуацію, і внаслідок цього футболка порвалася. Далі він просто взяв картонного колобка й пришили медичним шовком до зеленої футболки, яку я готувала для костюму огірка. Я перелякалася, коли це почула. Правда, чоловік запевнив, що костюм дуже красивий, а колобок навіть зуби має тільки йому ще два слід вранці доклеїти, бо білого картону не вистачило.
Я кажу, що якщо є всі 30 зубів, то двох відсутніх ніхто і не помітить. Я все-таки ще сумнівалася в талантах чоловіка, тому всю зміну думала про свято сина. На виступ я трішки запізнилася, лише чула, як з актового залу доносився сміх. Я відкрила двері і була шокована з того, що побачила:
Мій син в костюмі колобка намагався якось стрибати біля ялинки. Діаметр картонного колобка був величезним, від підборіддя до колін. Очі цього монстра дивилися в різні боки. Пришили його до футболки горизонтальними швами на чолі, то ж ці темні нитки мали вигляд зморшків, а колобок став значно старшим та навченим життям.
Також у нього дійсно не було двох зубів, і це одразу впадало в око. Тому що це були … два передніх верхніх зуба, ще й в розкритому роті!
Колобок мав дуже виснажений вигляд, складалося враження, що він лише вийшов з колонії суворого режиму та ще й напідпитку.
Віршик сина закінчився такими словами: «Де ви ще побачите, такого ж, як я? …»
Вихователька зі стогоном присіла, зал плакав.
Чи маєте Ви схожі історії?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!