– Курорт?! Ти здуріла? А в чоловіка чого дозволу не спитала?! Такі часи непрості в країні, а тобі санаторій подавай…

Ось живе собі тиха поступлива людина. Навколишнім допомагає, знайомим співчуває, серед родичів славиться, як безвідмовна паличка-виручалочка, для чоловіка – вірна соратниця і опора.

І в колективі на неї можна в усьому покластися, і по-сусідськи не відмовить ні в чому. І всі звикли: так і повинно бути. А вона раптом раз – і натворить.

– Мама у нас накоїла, – мало не зі сльозами розповідає Влада колегам на роботі, – ми так розраховували на неї, а тепер все, накрилася відпустка мідним тазом, поїдемо з чоловіком путівки здавати, і квитки. З онуком сидіти тепер нікому, а з собою трирічну дитину на курорт екзотичний не потягти.

– Ну ти, Алла, взагалі, – мама з несхваленням сказала телефоном своїй 47-ми річній дочці, – ми з твоєю сестрою на тебе розраховували, ти ж обіцяла допомогти приїхати з заготовками і з поклейкою шпалер. І що? Любляча дочка так не поводиться.

– Алла, – дзвонить сестра з претензіями, – ти ж сказала, що даси мені в борг цю суму? Як ні? А мені що тепер робити? Ну і що, що я тобі ще попередній борг не повернула, ну поверну ж, як буде. Але я ж тебе просила?

– Мама, – не розуміє син, – а що, мені нового телефону тепер не чекати? Я ж хотів на день народження новий смартфон, пам’ятаєш? І навіть показував тобі модель, яку хотів.

– Ти з глузду з’їхала, зовсім дах на старості років поїхав, – сказився чоловік, – я планував на ці гроші машину поміняти, і що мені тепер, продовжувати на старому ридвані їздити? Ми сім’я, чи я не зрозумів? Ти з кимось порадилася?

Що кримінального зробила Алла? Та нічого особливого. Просто купила собі путівку в досить дорогий санаторій на 21 день, написала на роботі заяву на відпустку і пред’явила висновок лікаря: так, потребує санаторно-курортного лікування. І все. Зараз у відпустку або звільнюся.

А з родини звільнятися не треба, просто взяла гроші, оплатила і поїхала. І поставила всіх в скрутну ситуацію. Чому не сказала всім, хто на неї розраховував?

А говорила, просто чути ніхто не хотів. Так було зручно. Не чути, не розуміти, звикли, що Аллі можна просто озвучити свої забаганки і нехай вона під них підлаштовується.

***

Пошепки

– Мама, – говорила дочка місяць тому, – ми з Тимофієм путівки взяли в Тай. А Дмитрик два тижні побуде в тебе. Ти ж у відпустку зібралася. Як в тебе не буде часу? Не вигадуй, вряди-годи дочка за кордон відпочивати поїде. Дивись, як там красиво, я вже і купальник собі купила …

– Алла, – говорила мама, яка живе за містом, – сестра банки дістала, все зріє, так ми ще й шпалери у вітальні обдерли старі. Так днів за 10 з усім впораємося. Так що ми чекаємо. Так, ще у твоєї сестри вдома теж ремонт, відмити допоможеш якраз. Як це в тебе часу немає? Відмовки все це. Я чекаю.

– У нас там тисяч 300 лежить, – розмірковував чоловік вголос, – як раз на доплату, я вигідного покупця знайшов на нашу ластівку. Як почекати з машиною? З глузду з’їхала, хто її потім за таку ціну купить. Ні, на цій їздити не буду. Кожні 3 роки машину треба міняти. Я вже домовився. Болить? Ну так до лікаря сходи, укольчики пороби.

***

– Дістали вони мене, – щаслива Алла вимикає телефон і з насолодою витягується на масажному столі дорогого санаторію, – я по весні злягла, ледве ходила, хтось помітив? Мама сказала, що я молода ще, щоб хворіти. Сестра хмикнула, що у всіх зараз щось та болить. Син пропустив повз вуха, дочка ляпнула, що я її ще переживу, чоловік сказав, що мені просто вечерю готувати не хочеться. Шеф порадив взяти себе в руки.

І Алла раптом зрозуміла, що нікому до неї немає діла. Вона зручна, слухняна, її вже давно навіть не питають, а просто озвучують свої плани і забаганки, вважаючи, що вже вона сама повинна тепер вивернутися і вбудуватися в схеми, намальовані навколишніми. І ось – бунт. В ім’я себе. І нерозуміння, відторгнення, закиди в егоїзмі.

– Далі як? А ніяк, – каже Алла, – не зрозуміють – все поміняю. Чоловіка, роботу, квартиру. Мене для них просто немає, я тільки механізм для досягнення чужих мрій і зручності. А мені набридло. Я збунтувалася. Або підлаштуються або нехай шукають інший механізм.

Радію за Аллу. Ще одна вічна трудівниця вирішила повернути собі своє життя, яке колись втратила. Не видно, коли жінка щось робить, чимось жертвує. Помітно стає тільки, якщо вона раптом перестає це робити.

Що думаєте з цього приводу?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

I
Adblock
detector