У житті Віктора відбулася незабутня подія: він став батьком. Галина народила йому довгоочікуваного синочка. Татусь вже бачив крихітного малюка і рахував дні до виписки дружини.
Раптом Віктор побачив, що з пологового будинку вийшла молода дівчина з немовлям на руках. Вона була сама. Ніхто її не зустрічав. Незнайомка йшла з похиленою головою й зупинилася біля чоловіка. Дівчина попросила у нього про допомогу, мовляв, потрібно потримати на руках дитину, поки вона витрусить камінчик, який залетів їй у взуття. Однак Віктор не встиг забрати малечу, як її матір кинулася тікати. Чоловік не міг наздогнати її, а гукати не було сенсу.
Немовля, ніби відчуваючи тривогу Віктора, почало голосно плакати. Він не міг нічого вдіяти. У його очах також виступили сльози. Раптом з полового вийшла медсестра. Вона запитала, що трапилося. Та жінка не повірила розповідям чоловіка, тому попід руку завела його в лікарню, переконуючи не відмовлятися від дитинки.
Все ж Віктору вдалося пояснити усю ситуацію. Він сказав, що його дружина також знаходиться в пологовому і вона нещодавно народила сина, а цього малюка покинула інша породілля. Лікарі змогли з’ясувати, хто ця дівчина-втікачка. Дитина повернулася у відділення, але цього разу без дорослих поруч.
Ввечері Віктор розповів Галині про свої пригоди. Подружжю стало шкода нікому не потрібного немовля, тому вони вирішили спробувати його всиновити.
Віктор зустрічав з пологового дружину одразу із двома конвертами на руках. Щастя чоловіка тільки подвоїлося, а любов примножилася.
А як би ви вчинили на місці подружньої пари? Чи наважилися б ви усиновити дитину?