Коли старий батько помирав, то віддав синові цінний родинний скарб…
— Сину, цьому годиннику майже 200 літ… Його мені подарував ще мій батько, твій дід. Я його віддам тобі, але перед тим сходи до ювелірного магазину і спитай, скільки вони готові дати за цей годинник. Скажи, що то я тебе прислав.
Син зробив усе, як просив тато. Повернувся додому.
— Батьку, сказали, що дадуть 150 євро за цей годинник. Мовляв, така мала ціна, бо він дуже старий і трохи пошкрябаний.
— Сину, сходи ще до ломбарду і спитай те саме.
Син чемно пішов, за годину повернувся додому зі словами:
— Тату, сказали, що дадуть лише 10 євро, бо годинник дуже знищений…
— Добре… Піди ще сину до музею. І дізнайся, скільки вони готові дати за цей годинник.
Син пішов ще й до музею. Повернувся радісним та здивованим:
— Батьку! Ти не повіриш, головний в музеї сам сказав, що готовий дати аж пів мільйона євро за цей годинник! Сказав, що річ дуже рідкісна, стара, вишукана і антикварна, що будуть берегти, як зіницю ока.
— Бачиш, сину. Чи зрозумів ти, чому я тебе туди посилав? Не забувай, що твоє місце буде тебе чекати завжди. Воно буде тебе цінувати і берегти, оцінить по-справжньому. Завжди будуть ті, хто не оцінить тебе, але ти до них не йди. Знайди своє, правильне та потрібне місце. І ніколи не будь з тими, хто тебе не цінує. Знай собі ціну.
Чого вчить історія?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!