Того дня я прокинувся раніше, ніж зазвичай. Почув якусь розмову і здивувався, що невістка досі не пішла на роботу.
– Йому там краще буде! От побачиш! Я ледве про місце домовилась.
Я відразу зрозумів, що Валя говорить про мене. Вочевидь хоче мене в будинок для літніх випхати. Я цій дівці давно вже набрид. Ще й онукові потрібна окрема кімната.
Тринадцять років тому я люб’язно дозволив синові переїхати з дружиною до мене. Вони тоді в гуртожитку тулились, невістка завагітніла. А я щойно поховав дружину і страшенно тужив. Ось і подумав, що разом веселіше.
Спочатку все було чудово. Невістка здавалась такою милою і дбайливою. Вона увесь час намагалась мені догодити. Щодня смачно готувала, прибирала. Скоро на світ з’явився онук, котрого назвали на мою честь – Миколою. А через п’ять років онучка Лілія. Та кілька років тому я захворів. І відтоді організм мене підводить. Мені дедалі важче себе обслуговувати. Часто потребую допомоги. Нещодавно невістка звернулась до мене з проханням:
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Коля вже зовсім дорослий. Йому важко з нами в кімнаті. Та й взагалі не зручно.
– І що ти пропонуєш? – перепитав я.
– Нехай онук з вами живе.
– Боюсь, що це неможливо. Мені не буде комфортно, та й Колі жити з дідом не сподобається.
Я відчував, що онуки почали мене уникати. Одного разу почув, як Лілічка скаржиться, що від мене тхне. Тож цілком розумів, що я заважаю молодим.
Після тієї розмови я вирішив поспостерігати за молодими. І за два дні почув, як вони сперечаються на кухні.
– Я не можу відправити туди тата! Уяви, довкола постійно хтось хворіє, вмирає. Як в такій атмосфері жити?
– Але там є медики, цілодобовий догляд. Та й подумай, дітям і так вже соромно друзів до нас запрошувати. А що буде, як Ліля виросте.
Я вирішив не починати скандали. Але наступного дня, поки усі були на роботі, викликав майстра, котрий замінив замок. На вечір усі почали повертатись, а я просто нікого не пускав. Раптом почув голос сина:
– Тато, в тебе все добре, тут діти, їм додому треба?
– Дорогенький, ти вирішив мене випхати з моєї ж квартири? Цього не буде!
– Ви все не вірно зрозуміли, – кричала невістка.
– А тебе, змія, я й знати не хочу.
Потім я сказав синові, що вирішив змінити заповіт. І домовився про час, коли він може забрати речі. Мені шкода, що все так вийшло, але страшенно неприємно, що рідні за моєю спиною змовились. Тепер вони ображені, стверджують, що я здурів. А мені байдуже.
А ви б вигнали таку рідню?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!