Хочу я розповісти про свою відважну подругу Катерину. Вона була заміжньою з чоловіком цілих 20 років, а потім подала на розлучення. Всі дивувалися з такого її рішення, окрім мене — я знала, як вони жили насправді.
Життя в Катерини було взагалі не “райським”, хоча вся родина думала, що вона щаслива і ніхто не хотів помічати її старі чоботи та пальто, куплене в молоді роки.
Чоловік Катерини заробляв непогано, самостійно збудував великий будинок, купив автомобіль. Виховувала вона з чоловіком ще двох дітей. От і переїхали вони з дітьми в нове сімейне гніздечко.
Будинок був на три поверхи, тож роботи там було чимало. А чоловік ще хотів власний город, а потім купив кури, кролики, щоб домашнє їсти, а всі домашні обов’язки звалив на свою дружину. От і жила Катерина несолодко, вставала з самого ранку й до скоту, потім зготувати сніданок, прибрати в домі, попрати, помити посуд, а там вже обід, потім вийти на город, вечерю приготувати, не було часу і присісти.
Потім чоловік забрав ще до себе жити своїх батьків, от і клопоту вони Катерині завдавали, готувати для пенсіонерів треба було окремо, був у них окремий раціон. Потім сестра чоловіка Вікторія розлучилася з чоловіком й переїхала в великий будинок. От всі поводилися наче в гостях, а Катерина почувала себе безкоштовною домогосподаркою. Ще й свекруха підливала олії в вогонь, адже їй завжди не подобалося, як Катерина вела домашнє господарство.
В неї не було часу навіть зі мною зустрітися, бачилася я з Катериною раз на пів року, вона лише телефонувала і скаржилася на своє життя. Я намагалася підтримати свою подругу, говорила, що їй пора відпочити.
А рідні всі в цей час говорили:
– Він же тебе на моря возив влітку постійно, взимку на гірськолижні курорти, невже там ти не відпочивала, там ти була, як в раю за його гроші?
Але як можна відпочивати, якщо чоловік орендував будинки без харчів. Там теж за дітьми треба стежити, продукти привозили з собою, і поки всі відпочивали, вона стояла біля плити і готувала їжу. Не один рік було так, що подруга їздила на море і навіть не купалася в солоній воді.
Окрім цього, Катерина ще мала свій продуктовий магазин й займалася ним, щоб заробити на свої потреби. Чоловік допомагав спершу дружині, а потім побачив, що вона сама справляється й більше допомоги не пропонував.
Минуло пів року, як моя подруга Катерина розлучилася зі своїм чоловіком. Я просто її не впізнаю, вона стала дійсно щасливою жінкою — охайна, доглянута. Купила собі нові речі, пішла на манікюр, навіть молодшою стала.
От і радію я за Катю, адже вона тепер щаслива вільна жінка. Напевно, не усім заміжжя іде на користь. Чоловік з дружиною мають бути партнерами й дослухатися один до одного. А з життєвого досвіду можу сказати, що люди звикають один до одного й приймають старання і роботу, як належне. Тоді турбота один про одного стає справжнім тягарем й дійсно краще бути розлученою, ніж одруженою і нещасливою.
Що ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!