Скільки себе пам’ятаю – мріяв про собаку. Маленьким хлопчиком вмовляв батьків, аби дозволили взяти цуценя. Та вони були невблаганні. Одного разу я навіть потайки приніс песика з вулиці. Ховав його у своїй кімнаті два дні, та мама все ж почула скавчання і примусила мене віддати тварину.
Та подія розбила мені серце. А найгірше, що на Різдво батьки мені подарували іграшкового песика, який навіть гавкав. І це було жалюгідно. Досі не розумію, як так можна було вчинити.
Роки минали, я виріс, створив власну сім’ю. І ось одного разу мій син прийшов зі школи додому і щасливий забіг на кухню.
– Мамо й тато! Дивіться! – він простягнув у рученятах ошийник.
– Що це? – спитала дружина.
– Я витратив усі свої гроші й придбав його в зоомагазині. Це ошийник для мого песика.
– Якого ще песика?
– Це моя найбільша мрія, мамо. Невеличкого. Я назву його Більбо.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше статей з психології за посиланням – https://t.me/+On4TH8CvEjplMjA6
Син так захоплено розповідав. Я навіть побачив цього милого цуцика. І тут дружина перебила:
– Мріяти не шкідливо. Пес не може жити у квартирі.
Ці слова повернули мене на землю. Дружина мала рацію, що казати. А засмучений синочок охайно поклав ошийник на полицю.
– Я виросту і все ж матиму пса. Ніхто мені не заборонить, – ображено сказав він.
Ці його слова не давали мені спокою. Колись я обіцяв собі те ж саме.
Через кілька місяців настало Різдво. Син не надто чекав на свято. Адже думав, що йому подарують якусь звичайну іграшку. Та я вирішив зробити сюрприз.
Уявіть різдвяний ранок. Син прибігає, а подарунка під ялинкою немає. Він розчаровано шукає. Дружина нічого не розуміє. І тут я виходжу з квартири, бо, начебто забув коробку в автівці.
Повертаюсь і кладу перед сином великого ящика. Він розкриває його і бачить цуценя.
– Знаєш, мабуть, це подарунок для нас обидвох. Бо я про песика теж все життя мріяв.
Раптом підійшла дружина. Я вже думав, що вона почне кричати, адже я з нею не порадився. Та вона лишень сказала:
– Насправді і я мріяла про цуцика. Але ніколи собі навіть не дозволяла це вголос сказати. Мабуть, все ж шкідливо не мріяти!
Це було чудове Різдво. Тоді я збагнув, що не варто все життя стримувати себе. Кожна людина має мріяти та давати собі в цьому волю. І неодмінно мати надію, що колись все здійсниться. Без цього життя втрачає смак! Згодні?
Більше цікавих та корисних статей з психології шукайте тут – https://t.me/+ip4OLY7feqc1OTQy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!