Казка про непотрібні жертви


Просто і наочно про те, як ми самі готові зіпсувати собі життя.
— Тут займають чергу на жертвоприношення?

— Тут, тут! За мною будете. Я 852, ви — 853.

— Ой, мамочки … Це коли ж черга дійде?

— Не хвилюйтеся, тут швидко. Ви в ім’я чого жертву приносите?

— Я — в ім’я любові. А ви?

— А я — в ім’я дітей. Діти — це моє все!

— А ви що в якості жертви принесли?
— Своє особисте життя. Аби діти були здорові і щасливі. Все, все віддаю їм. Заміж кликала хороша людина — не пішла. Як я їм вітчима в будинок приведу? Роботу улюблену кинула, бо їздити далеко. Влаштувалася нянькою в дитячий садок, щоб діти під наглядом були, доглянуті, нагодовані. Все, все дітям! Собі — нічого.

— Ой, я вас так розумію. А я хочу пожертвувати відносинами … Розумієте, у мене з чоловіком давно вже нічого не залишилося … У нього вже інша жінка. У мене начебто теж чоловік з’явився, але … От якби чоловік перший пішов! Але він до неї не йде! Плаче … Каже, що звик до мене … А мені його шкода! Плаче ж! Так і живемо…Відчиняються двері, лунає голос: «№ 852, проходьте!».

— Ой, я пішла. Я так хвилююсь!!! А раптом жертву не приймуть?
№ 853 стискається у грудочку і чекає виклику.
Час тягнеться повільно, але ось з кабінету виходить № 852.

— Що? Ну що? Що вам сказали? Прийняли жертву?

— Ні … Тут, виявляється, випробувальний термін. Відправили ще подумати.

— А як? А чому? Чому не відразу?

— Ох, люба, вони мене запитують: «А ви добре подумали? Це ж назавжди! ». А я їм: «Нічого! Діти подорослішають, оцінять, чим мама для них пожертвувала ». А вони мені: «Присядьте і дивіться на екран». А там таке кіно дивне! Про мене. Неначе діти вже виросли. Дочка заміж вийшла за тридев’ять земель, а син дзвонить раз на місяць, як з-під палки, невістка крізь зуби розмовляє … Я йому: «Ти що ж, синку, так зі мною, за що?». А він мені: «Не лізь, мама, в наше життя, заради бога. Тобі що, зайнятися нічим?». А чим мені зайнятися, я ж, крім дітей, нічим і не займалася? Це що ж, не оцінили дітки мою жертву? Даремно, чи що, я намагалася?
З дверей кабінету доноситься: «Наступний! № 853! ».

Ой, тепер я … Господи, ви мене зовсім з колії вибили … Це що ж ??? Ой, ладно!
— Проходьте, сідайте. Що принесли в жертву?

— Відносини …- Зрозуміло … Ну, показуйте.- Ось … Дивіться, вони, загалом, невеликі, але дуже симпатичні. І свіженькі, нерозношені, ми всього півроку тому познайомилися.

— Заради чого ви ними жертвуєте?

— Заради збереження сім’ї …- Чиєї, вашої? А що, є необхідність зберігати?

— Ну так! У чоловіка коханка, давно вже, він до неї бігає, бреше весь час, прямо сил ніяких немає.

— А ви що?

— Ну що я? З’явилася в моєму житті інша людина, з одного боку відносини у нас.
— Так ви ці нові відносини — в жертву?

— Так … Щоб сім’ю зберегти.

— Чию? Ви ж самі кажете, у чоловіка — інша жінка. У вас — інший чоловік. Де ж тут родина?

— Ну і що? За паспортом-то ми — все ще одружені! Значить, сім’я.-

Тобто вас все влаштовує?

— Ні! Ні! Ну як це може влаштовувати? Я весь час плачу, переживаю!

— Але проміняти на нові відносини ні за що не погодитеся, так?

— Ну, не такі вже вони глибокі, так, проведення часу … Загалом, мені не шкода!

— Ну, якщо вам не шкода, тоді нам — тим більше. Давайте вашу жертву.
— А мені говорили, у вас тут кіно показують. Про майбутнє! Чому мені не показуєте?

— Кіно тут різне буває. Кому про майбутнє, кому про минуле … Ми вам про даний час покажемо. Включаємо, дивіться.

— Ну, це ваша душа таким чином на зовнішності проектується

.- Що, ось так? Плечі вниз, губи в лінію, очі тьмяні, волосся повисло …- Так завжди виглядають люди, якщо душа плаче …

— А це що за хлопчик? Хороший який … Дивіться, як він до мене притискається!

— Не впізнали, так? Це ваш чоловік. У проекції душі.-

Чоловік? Що за нісенітниця! Він доросла людина!

— А в душі — дитина. І притискається, як до матусі …

— Так він і в житті так! Тулиться. Тягнеться!

— Значить, не ви до нього, а він до вас?

— Ну, я з дитинства засвоїла — жінка повинна бути сильнішою, мудрішою, рішучою. Вона повинна і сім’єю керувати, і чоловіка направляти!

— Ну так воно і є. Сильна, мудра рішуча матуся керує своїм хлопчиком-чоловіком. І посварить, і пошкодує, і приголубить, і пробачить. А що ви хотіли?

— Дуже цікаво! Але ж я йому не матуся, я йому дружина! А там, на екрані … Він такий винуватий, і до лахудри своєї ось-ось знову побіжить, а я його все одно люблю!

— Звичайно, зрозуміло, так воно і трапляється: хлопчик пограє в пісочниці, і повернеться додому. До рідної матусі. Поплаче в фартух … Гаразд, кінець фільму. Давайте завершувати нашу зустріч. Будете любов в жертву приносити? Не передумали?
— А майбутнє? Чому ви мені майбутнє не показали?

— А його у вас немає. При такому сьогоденні — втече ваш дорослий «малюк», не до іншої жінки, так хвороба його спіткає. Або зовсім — в нікуди. Загалом, знайде спосіб вирватися з-під маминої спідниці. Йому ж теж рости треба …

— Але що ж мені робити? Заради чого я тоді себе буду в жертву приносити?

— А вам видніше. Може, вам бути матусею шалено подобається! Більше, ніж дружиною.

— Ні! Мені подобається бути коханою жінкою!

— Ну, матусі теж бувають улюбленими жінками, навіть часто. Так що? Готові принести жертву? Заради збереження того, що маєте, і щоб чоловік так і залишався хлопчиком?

— Ні … Не готова. Мені треба подумати.

— Звичайно звичайно. Ми даємо час на роздуми.

— А поради ви даєте?

— Охоче ​​і з задоволенням.

— Скажіть, а що потрібно зробити, щоб мій чоловік … ну, виріс, чи що?- Напевно, перестати бути матусею. Повернутися обличчям до себе і навчитися бути Жінкою. Звабливою, хвилюючою, загадковою, бажаною. Такій квіти дарувати хочеться і серенади співати, а не плакати у неї на теплих м’яких грудях.

— Так? Ви думаєте, допоможе?

— Зазвичай допомагає. Ну, це в тому випадку, якщо ви все-таки виберете бути Жінкою. Але якщо що — ви приходите! Відносини у вас чудові просто, ми їх із задоволенням візьмемо. Знаєте, скільки людей в світі про такі відносини мріють? Так що, якщо надумаєте пожертвувати на користь нужденних — ласкаво просимо!

— Я подумаю…
№ 853 розгублено виходить з кабінету, судорожно притискаючи до грудей відносини.
№ 854, завмираючи від хвилювання, заходить до кабінету.- Готова пожертвувати своїми інтересами заради того, щоб матуся не засмучувалася.
Двері закриваються. По коридору ходять люди, притискаючи до грудей бажання, здібності, кар’єри, таланти, можливості — все те, що вони готові самовіддано принести в жертву …

Автор — фахівець з казкотерапії Ірина Сьоміна

Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: