Жила в горах посеред лісу Німфа. Гарна і ніжна, вона щодня безтурботно бігала на галявині, весело танцювала та співала. Німфа жила з батьком лісовиком, він був стареньким і потребував допомоги. Виховувати її допомагала тітонька фея, яка любила дівчину, як рідну донечку і бажала їй найкращого.
Одного разу до лісу завітав Король. Він був засмучений, адже посварився з Королевою, тож вирішив наодинці погуляти, та дорогу додому віднайти вже не міг. Настала ніч, в лісі було темно і холодно. Раптом Німфа побачила самотнього Короля. Його одяг був брудний і розірваний.
– Доброго дня! Чому ж ви не розпалите багаття?
– Я не знаю як.
– Я допоможу.
Вона швиденько зібрала сухі гілочки та запалила вогонь, а тоді із лісових трав сплела ковдру і накрила Короля. Він був зачарований красою та молодістю Німфи. Почав розповідати про пригоди й цікаве життя в королівстві. А тоді став скаржитися на Королеву, яка постійно засмучує його.
– Вона відібрала в мене свободу! Примушує постійно почуватись винним.
– Це жахливо. Свобода – це найцінніше, що в нас є.
Їй стало щиро шкода Короля, він здавався таким нещасним. Вона хотіла його втішити. Не помітила, як розтанула в сильних обіймах. Зранку Німфа відвела Короля додому.
Та правитель не міг забути молоду Німфу, він щотижня приїжджав до неї. А вона щиро покохала його. Хоча тато і тітонька страшенно розлютились.
– І використає тебе і викине. Ви не пара!
– Нічого ви не розумієте. Він одружиться!
Згодом Королю набрид холодний ліс і він забрав німфу в палац. Там він ховав її в темній кімнаті. Цілісінький день вона його чекала, самотня і засмучена. Та вона була згодна на це, аби лише бути з коханим.
А тоді він перестав приходити. Вона не знала, що робити. Лишень згодом один слуга повідомив, що Король помирився з Королевою і поїхав із нею у подорож.
Німфа зібралась і повернулась в ліс. Батько намагався заспокоїти бідолашну, а тітонька Фея пояснювала, що іншого варіанту і не було.
Минуло багато років, Німфа так і не покохала іншого. Вона залишилась назавжди одна. А Король жив у щасті з Королевою, в них народились діти, а згодом і онуки. Він навіть не згадував ту лісову дівчину.
Ця казка немає щасливого кінця, та вона вчить нас цінувати свою молодість і не марнувати час на тих, хто цього не заслуговує.
Вам сподобалась ця історія?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!