З чоловіком я проживаю цілих десять років, дійсно щаслива, адже відчувала себе коханою. Народила двох синів, всі вихідні ми проводимо разом, то в кіно з дітьми, то в театр. Я завжди вірила в те, що наша сім’я є ідеальною і ніщо не може це змінити. Я кохаю чоловіка, він мене, діти підростають, вже в школу ходять.
Вся ця ідилія рухнула в один день після телефонного дзвінка, що пролунав декілька днів тому. Тоді я відвела хлопчаків на тренування й повернулася додому. Зняла верхній одяг, як раптом на мій телефон почав прийшов вхідний виклик від незнайомого мені номера. Я рідко відповідаю на такі дзвінки, але тоді автоматом підійняла слухавку. На іншому кінці зі мною почав розмовляти дзвінкий жіночий голос. 
Дівчина спершу привіталася, а потім сказала, що кохає мого чоловіка, а він її. Я спершу не зрозуміла, що відбувається, а дівчина продовжувала щось розповідати. Я просто кинула слухавку. Я почала шукати виправдання такому дзвінку, думала, що це якась помилка, але загалом вечір був зіпсований. Чоловік забрав дітей з тренування й вони гуртом приїхали додому.
Мені стало дуже страшно і я з нетерпінням чекала їхнього повернення. Мене переповнювала тривога, я не могла повірити, що чоловік може мене покинути й піти до іншої жінки. І все те, над чим ми працювали всі ці роки, просто розвалиться. Чоловіки сіли одразу за стіл, а й почала їм накладати на вечірній стіл.
З чоловіком я не наважувалася поговорити, тому в здогадках провела безсонну ніч. Вранці з головним болем пішла готувати сніданок. Хлопці швидко перехопили й пішли в школу, а ми з чоловіком залишилися наодинці. І я вирішила переконатися, правда все це чи ні.
Коханий мене спокійно вислухав, ніби й очікував цієї розмови, і не став нічого заперечувати. Я тоді зрозуміла, що ця дівчина його коханка. Правда, він сказав, що з сім’ї не піде, і припинить будь-які зв’язки з тією дівчиною. В той вечір він приніс букет квітів, ставав на коліна й просив вибачення. Я дійсно вірила, що він шкодує про свій вчинок, але не знала, як відновити довіру в наших стосунках.
З дому я його не вигнала, але підпустити до себе не можу. Вже декілька днів так і живемо просто як співмешканці. Я не знаю, як мені пробачити чоловікові, але водночас дуже кохаю його.
Як забути все і жити далі?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!