Коханий хотів підлим шляхом забрати у мене дачу, яка дісталася у спадок. На щастя, тоді я повернулася додому раніше та післухала його план. Не очікувала, що він на таке здатен!

Ще 2 місяці тому мені від покійної бабусі дісталася у спадок дача. Це був дуже красивий будинок на 2 поверхи, з тепличкою та ділянкою під город. Коли ще бабуся була на цьому світі, то я щосуботи приїздила до неї, допомагала поратися в садку. Минулої осені, коли були відключення світла, то купила великий газовий балон та ще генератор, аби вона не мерзнула вдома. 

Батьки у мене рано померли, я сирота та бабуся була моїм єдиним опікуном. У мене навіть не було тітки, дядько чи сестри. 

Власне, я сама колись купила бабусі цю ділянку та найняла майстрів, аби збудували дачу. Хотіла зробити бабусі Стефанії такий подарунок за те, що виховувала мене стільки років. Ще 10 років тому замість красивого будинку тут були чагарники та старі гілля. 

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

Я не планую цей будинок продавати чи здавати в оренду. Це наше осквернити якесь святе місце. Тут бабусині фотографії, її картини та книги. Ще досі в шафі її шаль, пальто і чобітки. Навіть сервіз обережно складений та стоїть на столику. Чесно, мені зараз навіть боляче просто зайти всередину. І що вже ніколи не обійму бабусю, не почую її веселі розповіді, не скуштую найсмачніші у світі пампушки на обід. 

Але от мій хлопець Орест вважає інакше:

– Ну чого воно буде просто так стояти? Там і так ніхто вже не буде жити. А якщо грабіжники винесуть всі меблі?

– Я поставлю охорону. 

– Та краще продати і все. 

Ми через це часто сварилися. І от нещодавно коханий змінив тактику – почав просити, аби я його прописала в тому будиночку:

– Тобі так буде спокійніше, я оплачуватиму комуналку, можу навіть просити сусідів, аби вони чисто раз на тиждень заходили та перевіряли, чи все добре вдома. 

Дійсно, з тим стресом я забула про переоформлення спадку. Думала, що Орест так хоче мені щиро допомогти і взяти на себе всі справи з паперами. Бо я в цьому чесно ні бум-бум, що нести, куди підписи ставити, які копії робити. Це б зекономило мені багато часу та нервів. 

Однак, виявилося, що коханий на це житло мав інші плани. Тоді я приїхала завчасно додому і почула, як він з кимось говорив по телефону:

“Так. буквально це декілька підписів, на днях поїду до нотаріуса і можна продавати. Там гарна ділянка, все сподобається. Головне, аби ти покупців знайшла”

Потім хвилина тиші і знову: “Ні, не здогадається. Я ж навмисне їй сказав, що хочу допомогти. Вона не здогадається, повір”.

Пошепки

Я багато нового та цікавого дізналася з такої розмови. Виявилося, що Орест хотів тихцем продати цю ділянку. А так, як у нього до оформлення не було ніякого права, тому і вирішив запропонувати допомогу. Так низько ота підло зі мною ще ніхто не поводився:

– Ах ти негіднику! Зізнавайся, хто тебе на цю дурну ідею підмовив?!

– Слухай, ну так сталося…Словом, моя сестра заміж виходить. А їй треба квартиру десь купити. Моя мама працює бібліотекаркою, у неї зарплата маленька.

– І ти хотів таким підлим способом забрати у мене будинок? Ти знаєш, як я ним дорожу!

– Та твоя баба вмерла, а ти за минуле тримаєшся. Краще ту халупу продати і спокійно жити з грошима. Сестра би потім борг повернула! 

Я одразу виставила Ореста за двері та забрала всі папери. На щастя, він не встиг підписати договір та я не втратила бабусину дачу. 

Однак, до мене почала телефонувати мама Ореста, Валентина Михайлівна. Виявляється, вона стільки “доброго” про мене знала:

– Ти просто скупердяйка. Наша родина в такій прикрій ситуації опинилася, а ти навіть допомогти не хочеш!

– Знаєте, ви в ту хату ні копійки не вклали, аби та командувати. І яка ми родина? Я вам не невістка, ви мені не свекруха. 

– Егоїстка! Добре, що мій син пішов від такої дівки.як ти. Подавися своїми статками! Гроші є, а розуму Бо не дав.

Знаєте, я не сприймаю близько до серця погрози Ореста чи його матері. Це тепер для мене чужі та підлі люди. 

Добре, що я тоді приїхала рано додому і про все дізналася. Інакше б не змогла пережити таке горе. Для мене це не просто дача, я пам’ять про рідну та дорогу серцю людину. Якої, на жаль, вже поруч нема…

Ангеліна М., Львівська область, місто Трускавець.

Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna
Adblock
detector