У коридорі пологового сиділи дві дівчини. Одна заміжня, доглянута спокійно чекала на огляд лікаря. Друга — геть молода, перелякана та розгублена дивилася в одну точку.
– Ваша перша вагітність? Ви головне не хвилюйтеся так, всі мами через це проходять! От як тільки дитинка народиться і вам покладуть її на груди, то весь біль одразу забудеться. Я тут вже третій раз! – заспокоювала молоду дівчину Ірина.
Але Оля тільки більше розхвилювалась, почала схлипувати.
– Не плачте, малюк все відчуває!
– У мене таке враження, що сил геть не залишилось. І так страшно!
– Розумію! Все буде добре! Думайте про дитину і вам стане легше.
Того вечора на світ зʼявилось два ангелики. Синочок в Іри та дочка в Олі.
От тільки брати до рук донечку дівчинка відмовлялася. Жінки з палати дивилися на неї з підозрами. Особливо здивованою була Іра.
За день до цього Оля розповіла жінці свою нелегку долю. Як батьки покинули її маленькою, як росла в дитбудинку, як кохання її життя лишив її без грошей та втік, дізнавшись про вагітність. І це все у свої 19 років. До материнства дівчина аж ніяк не була готова.
Житло у неї було. Стара хатина в селі. Тому держава їй житлом не допомагала. Дівчина працювала та орендувала кімнату у квартирі разом з пенсіонеркою.
Хоч хлопець покинув її, але дівчина вже мала приблизний план на майбутнє. От тільки що з нею сталося, чому не годує дитину — Іра не розуміла.
Оля цілий день лежала обличчям до стіни та плакала. Іра пообіцяла собі, що неодмінно поговорить з нею, коли трохи набереться сил і зможе встати з ліжка.
Настав момент, коли вони удвох залишилися в палаті.
– Олю, що сталося, ти сама не своя!?
Дівчина знову заплакала, але повертатися не стала.
– Он як. Слухай, отак лежати і переживати звісно не заборонено, але подумай про свою дитину! Дівчинка ні в чому не винна! А ти її мати, найдорожча людина на планеті! Ти тільки подумай, вона не встигла народитися, як тато її зрадив. От тільки ти її не відштовхуй!
Дівчина так і не відвернулась.
– Будеш далі плакати? Добре, от тільки знай, що твоїй дитині значно гірше! Вона не винна, що має таких батьків! – Ірина підвелася і пішла до свого ліжка.
– Мені дзвонила бабуся, – раптом повернулась Оля. – Сказала, щоб у квартиру з дитиною я не поверталася! Я не маю грошей, щоб орендувати житло, а того, що є вистачить не надовго. Куди мені з тією дитиною тепер? Ще звикне до мого молока, а потім знову відвикатиме? Навіщо їй така мати і нещасне життя зі мною?
– Так, заспокойся! Ти говорила, що маєш якийсь будинок! Чи там жити нереально?
– З дитиною точно ні. Я не можу так, я не була готова!
Та до палати повернулися інші мами й розмова обірвалася.
До глибокої ночі Іра думала про Олю, чим їй допомогти. Скільки таких випадків є, але чомусь вона не могла байдуже ставитись до дівчини.
Зранку жінка подзвонила до свого чоловіка.
– Привіт, сонце!
– Добрий ранок, кохана! Як ви з малюком?
– Слухай, тут така справа!
– Яка? Щось сталося? Ви в порядку? Мені приїхати?
– Ні, спокійно! З нами все добре. Але є одна проблемка.
– Яка? Не лякай мене.
– Слухай. У моїй палаті лежить дівчина. Вона народила дівчинку, але їй нікуди йти. Сирота, розумієш? Геть одна у тому світі. – Іра притихла. – Ми б могли взяти її до себе на якийсь час, що думаєш?
– Що? Як?
– Допоможімо їй? Я не можу дивитися, як вона цілими днями плаче від відчаю! А там якось буде! Не хочу, щоб вона кинула свою дитину!
– Добре, зачекай. Я щось придумаю!
У своєму чоловіку Іра була впевнена. Вона добре знала, що коли він пообіцяв, то обовʼязково дотримає слова.
Минуло кілька годин. Чоловік подзвонив і доклав усе, що йому вдалося зробити.
– Я тут знайомим подзвонив. Знайшли ми одну хатинку їй, тільки там ремонт потрібен! Брат вже зайнявся цим питанням! То що, коли вас виписують? Я так скучив!
На радощах та одразу розповіла все Оля. Дівчина не вірила. А коли зрозуміла, що то не жарти, обійняла Іру та вперше посміхнулася.
Через два дні їх виписали. Чоловік зустрів жінок з букетами квітів. То був дуже гарний, сонячний день.
Перший час Оля пожила в Іри. Але потім переїхала в той будиночок. Дівчина щоразу дякувала людям, які її виручили і постійно висилала успіхи донечки: фото першого зубчика, перший крок. Іра стала для неї доброю подругою.
Через два роки Оля вийшла заміж та запросила своїх рятівників на весілля. Тепер вони дружать сімʼями і з посмішкою згадують своє знайомство у пологовому.
Як вам вчинок Іри? Важко уявити, що б чекало на дитинку, якби її отак покинули напризволяще!
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!